Court ruling № 87385270, 03.02.2020, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

03 лютого 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2513/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І. ,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Крижановського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 07.11.2018 р. № Ф-4461-17У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 25946,18 грн.

Ухвалою від 27.11.2019 р. відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.11.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 09.12.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 03.01.2020 р. об 11:00 год.

Ухвалою від 03.01.2020 р. відкладено розгляд справи на 17.01.2020 р. на 09:00 год., від позивача витребувано докази отримання (призначення) пенсії за віком.

Протокольною ухвалою від 17.01.2020 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2020 р. до 11:00 год. для витребування від ГУ ПФУ в Херсонській області копії пенсійної справи ОСОБА_1

Ухвалою від 27.01.2020 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 03.02.2020 р. на 14:00 год.

03.02.2020 р. від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18 листопада 2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ. Заява мотивована тим, що в провадженні Конституційного Суду України перебуває справа № 5/7130(19) за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18 листопада 2019 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ. Звернувшись із конституційним поданням та провівши аналіз нормативно-правових актів України, судової практики та наукової доктрини, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини визначила, що нарахування єдиного внеску у звітному періоді, в якому не отриманий дохід, звужує зміст та обсяг прав фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, що є порушенням статей 8, 22, 41 та 42 Конституції України, а також не відповідає принципу соціальної справедливості, який закріплено у Податковому кодексі України. У відповідності з імперативними вимогами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

При розгляді заяви представника позивача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Приписами статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом`якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

Представник позивача належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаного конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і предметом цього спору, в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання.

Суд зауважує, що зібрані по справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом позовної заяви ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви представника позивача про зупинення провадження у справі, а відтак про відмову в її задоволенні.

Керуючись ст.ст.236, 243, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.02.2020 р.

Суддя О.І. Бездрабко