Decision № 87385221, 04.02.2020, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2565/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015- 2019 роки;

- зобов`язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015- 2019 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Азово-Чорноморському РУ ДПС України, наказом начальника ДПС України №689-ОС від 03.07.2019 року позивача звільнено у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (відповідно до наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.07.2019 р. №233-ОС). 11.11.2015, позивачу було присвоєно статус учасника бойових дій та надано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 . Так, позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести відповідні розрахунки та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019. Проте листом від 22.10.2019 №11/П-75 йому було відмовлено та повідомлено про неможливість виплати йому компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, посилаючись на п.14, п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначивши, що в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена. На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 по 2019 роки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". А тому вважає бездіяльність відповідача, у наслідок якої йому не нарахована та не виплачена компенсація за невикористані додаткові відпустки за зазначений період, порушує його права, які підлягають захисту у суді.

Також позивач зазначив, що 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18, за адміністративним провадженням №Пз/9901/4/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду надав відповідні висновки, а саме, суд задовольнив вимоги позивача у зазначеному аналогічному провадженні в повному обсязі, зазначивши, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку.

Ухвалою суду від 04.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

17.12.2019, представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважав позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що позивач отримавши статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки позивач в спірному періоді продовжував перебувати на військовій службі, від не мав можливості скористатися цією пільгою, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Що стосується грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, представник відповідача зазначив, що слід розуміти, що ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає лише один вид додаткової відпустки - військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або змінюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я. саме дні невикористаної цієї додаткової відпустки відповідно до п.14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ у разі звільнення військовослужбовця підлягають грошової компенсації. Що стосується додаткової відпустки учасникам бойових дій, то вона Законом 2011-ХІІ не передбачена, як і не передбачена виплата грошової компенсації за цю відпустку у разі звільнення зі служби військовослужбовця. Тобто, відповідач вважає, що на цей час при звільненні з військової служби виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій чинними нормативно - правовими актами не передбачена. Оскільки позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 02.04.2014 по 01.08.2019 перебував на військовій службі на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу управління службою штабу.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини А1486 від 29.07.2019 №223-ОС, полковника ОСОБА_1 заступника начальника штабу - начальника відділу управління службою штабу, звільненого наказом голови Державної прикордонної служби України від 03.07.2019 №689-ОС з військової служби у запас відповідно до п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за пп. «а» ( у зв`язку із закінченням строку контракту), з 01.08.2019 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, направити для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного військового комісаріату Херсонської області.

Наказ про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідачем не видавалось.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.11.2015 року.

Вказані обставини не оспорюються учасниками справи.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини, в якій просив виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди з 2015 рік по 2019 рік.

Листом №11/П-57 від 22.10.2019 року, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, у зв`язку з тим, що оскільки додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни, визначену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», не може бути перенесено на інший період, виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної такої додаткової відпустки законодавством не передбачено, а тому підстав для виплати грошової компенсації за дні невикористаної вказаної додаткової відпустки не вбачається.

Позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Статтею 16-2 Закону встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12).

Статтею 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про відпустки» розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з п.8 ч.13 ст.10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана норма співвідноситься з п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; -підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2017 рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.

У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З викладеного вбачається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 р. у справі № 814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги №72 від 10.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Мицик і Партнери", його предметом є надання правової допомоги, зокрема: надати клієнту правову допомогу в адміністративній справі щодо стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Зобов`язання виконавця за цим договором визначені п. 2 «Обов`язки сторін».

Згідно п.3 договору, правова допомога оплачується відповідно до акту виконаних робіт. Гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку.

На підтвердження отримання гонорару в розмірі 5000,00 грн., представником позивача адвокатом надано до суду копію платіжного доручення про оплату послуг від 18.10.2019 № @2PL449526, акт виконаних робіт від 19.11.2019.

Згідно акта виконаних робіт від 19.11.2019, розмір гонорару у сумі 5000,00 грн. складає: надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год. (1000,00 грн.); опрацювання нормативно - правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ - 1 год. (1000,00 грн.); складання позовної заяви - 3 год. (3000,00 грн.).

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, становить вартість 1 години - 1000,00 грн. Тобто, 5 годин - 5000,00 грн.

Судом встановлено, що розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також, адвокатом підписано і подано позовну заяву на 5 аркушах, підготовлено (у тому числі власноручно завірено) і подано додатки до позовної заяви, загалом на 6 аркушах.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг доказів у справі суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 1 000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Таким чином, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (73000, м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, 11а, код ЄДРПОУ 23311274) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015- 2019 роки.

Зобов`язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (73000, м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, 11а, код ЄДРПОУ 23311274) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015- 2019 роки.

Стягнути з Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (73000, м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, 11а, код ЄДРПОУ 23311274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000