Court ruling № 873337, 10.05.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 травня 2007 року                                                                       м.Київ                                                              

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою приватного підприємства «Фірма «Колектор» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року, у справі № ПА-15/59 за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до ПП «Фірма «Колектор» про звернення стягнення на активи платника податку, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до ПП «Фірма «Колектор» про стягнення 71146,42 грн. на активи платника податку.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПП «Фірма «Колектор» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі актів перевірки ПП «Фірма «Колектор» від 11.12.2003 року № 1081\23-4\13659249, від 14.10.2004 року №877\23-4\13659249, від 26.05.2005 року № 390\23-4\13659249 щодо дотримання вимог законодавства України з питань валютного регулювання та валютного контролю при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прийшла до висновку про нарахування відповідачу пені за порушення термінів поступлення валютної виручки за експорт на загальну суму 71146,42 грн. На підставі даних актів перевірок податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0002032200/0 від 15.12.2003 року, № 0007192312/0 від 14.10.2004 року, № 0003712312/0 від 27.05.2005 року.

Судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 71146,42 грн., підтвердженого корінцями до податкових повідомлень - рішень № 0002032200/0 від 15.12.2003 року, № 0007192312/0 від 14.10.2004 року, № 0003712312/0 від 27.05.2005 року, першої податкової вимоги № 1/912 від 22.04.2005 року, другої податкової вимоги № 2/1294 від 06.06.2005 року.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, інакше - активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищевказаного Закону України податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного оскарження і відповідно до пп. 5.3.2 п.5.2 ст. 5 даного Закону України повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визнання нечинною другої податкової вимоги № 2/1294 від 06.06.2005 року не є підставою для відмови податковому органу для звернення стягнення на активи боржника, оскільки, як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року у справі № А-13/279, другу податкову вимогу № 2/1294 від 06.06.2005 року визнано нечинною лише в частині оголошення всіх активів ПП «Колектор» в податковій заставі з 20.04.2005 року, опис всіх активів ПП «Колектор» та продаж їх з публічних торгів для погашення штрафних санкцій - нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, не змінюючи по суті зобов'язання відповідача сплатити борг в сумі 7114 6,42 грн..

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального  чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Колектор»  відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 рокузалишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: