№ 8732204, 02.02.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-5479/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні

за участю представників сторін:

позивача : Радзіковської І.Т.

відповідача : Паламара І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державної податкової інспекції у м. Вінниці

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК"

про: стягнення податкових зобов’язань в сумі 87571,5 грн. нарахованих згідно рішення про застосування "звичайних цін"

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Транссигнал ОЛК" податкових зобов’язань у сумі 87571,5 грн., нарахованих із застосуванням звичайних цін згідно рішення податкового органу № 23916/10/23 від 16.11.2009р.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за наслідками виявлених в ході перевірки відповідача порушень п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, ДПІ у м. Вінниці вирішено застосувати звичайну ціну та визначити податкове зобов’язання відповідачу з використанням непрямого методу в сумі 87571,5 грн.

У зв’язку з тим, що рішення про сплату нарахованих таким чином податкових зобов’язань приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач письмових заперечень щодо позову не подав, однак його представник в судовому засіданні вказав на безпідставність нарахованих товариству, із застосуванням звичайних цін, податкових зобов’язань, та просив відмовити у задоволені даного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ДПА у Вінницькій області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Транссигнал ОЛК", за результатами якої складено акт від 02.11.2009р. № 232/0701/32054869.

Зокрема, даною перевіркою встановлено, що ТОВ "Транссигнал ОЛК" при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів нових та бувших у використанні на митній території України використано вартість автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів укладених з покупцем не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "У разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами. Таким чином перевіряючими зроблено висновок про заниження ТОВ "Транссигнал ОЛК" податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на 58381 грн.

В ході цієї перевірки Головою ДПА у Вінницькій області було прийняте рішення № 1 від 27.10.2009р. про застосування "звичайних цін" при визначені податкових зобов’язань ТОВ "Транссигнал ОЛК" за період з 01.01.2009р. по 01.07.2009р.

За наслідками такого рішення ДПІ у м. Вінниці, з посиланням на п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняла власне рішення № 23916/10/23 від 16.11.2009р., яким, шляхом застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань, донарахувала ТОВ "Транссигнал ОЛК" податок на додану вартість в сумі 58381 грн. та застосувала штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29190,5 грн. ( 50% від заниженої суми податку на додану вартість). Всього ж цим рішенням визначено податкових зобов’язань на загальну суму 87571,5 грн., що і є предметом даного позову.

Однак, суд вважає, що висновки позивача про порушення відповідачем п.п 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження суми податку на додану вартість на 58381 грн. є невірними, і нарахування, у зв’язку з цим, податкового зобов’язання із застосуванням звичайних цін та їх стягнення на підставі рішення № 23916/10/23 від 16.11.2009р є безпідставним з огляду на наступне.

По - перше. Як слідує з акту перевірки № 232/0701/32054869 від 02.11.2009р. причиною виникнення спірних правовідносин є визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів на митну територію України.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, всі імпортовані ТОВ "Транссигнал ОЛК" на митну територію України автомобілі не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу автомобілів, а тому митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання податкового органу на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Однак жодним законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на нові чи вживані автомобілі.

Безпідставним є застосування до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Як зазначено у п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною така, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин не можна вважати доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження ТОВ "Транссигнал ОЛК" суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 58381 грн. є безпідставним.

По - друге. Згідно з пп. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, тобто визначати звичайні ціни іншим способом податкові органи не можуть.

Порядок визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами встановлений п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181.

Відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 статті 4 Закону № 2181 методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Слід зазначити, що на даний час такої методики немає.

З огляду на вищенаведене, механізм донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін на даний час не врегульовано, а тому таке донарахування не може застосовуватись. Тим більше, що саме рішення № 23916/10/23 від 16.11.2009р. прийняте всупереч встановленому законом порядку.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Податкове зобов’язання в сумі 87571,5 грн. визначене ДПІ у м. Вінниці у відповідності до п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", однак всупереч п. 6.1 ст. 6 цього Закону прийнято не податкове повідомлення-рішення, а рішення, форма та зміст якого і порядок прийняття не непередбачено чинним законодавством. За даним рішенням позивачем не застосовувалась процедура узгодження у відповідності до вимог ст. 5 Закону № 2181, а тому немає правових підстав навіть стверджувати що така сума може вважатись податковим зобов’язанням в розумінні згаданого Закону.

Такі дії позивача - суб’єкта владних повноважень фактично обмежили ТОВ "Транссигнал ОЛК" у праві на оскарження визначених сум податкового зобов’язання, оскільки будь-яких інших повідомлень-рішень за наслідками розгляду акту перевірки від 02.11.2009р. № 232/0701/32054869 податковим органом прийнято не було.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. В силу ст. 3 вказаного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АР Крим і Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Суд, в свою чергу, при вирішенні справи керується принципом законності (ст. 9 КАС України), відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що нарахування податкового зобов’язання ТОВ "Транссигнал ОЛК" із застосуванням звичайних цін в сумі 87571,5 грн. є неправомірним, таким, що здійснено всупереч вимогам діючого законодавства, а тому і підстав стягнення даної суми в суду не має.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 08.02.10

                              Суддя                     Курко Олег Петрович

02.02.2010