№ 8732175, 20.01.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р. Справа № 2-а-4908/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Желіховського В.М.

відповідача : Клапай К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: малого підприємства "Фортуна-ЛТД"

до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі

про: визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування акту та податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ :

Мале підприємство "Фортуна-ЛТД" звернулось до суду позовом до державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування акту та податкового-повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2009 року в приміщені податкового органу ДПІ у Тульчинському районі проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку на прибуток малого підприємства «Фортуна-ЛТД» з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік.

Про результати вказаної перевірки складено Акт №183/15/23057959 від 07.07.2009 року, на підставі якого ДПІ у Тульчинському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання та нарахована штрафна санкція у сумі 3218,25 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність проведення перевірки та донарахування за її результатами податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій. За вказаних обставин, МП «Фортуна-ЛТД» звернулось до суду з вимогами визнати неправомірними дії ДПІ у Тульчинському районі по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки, а також визнати нечинним та скасувати Акт №183/15/23057959 від 07.07.2009 року та податкове повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просив визнати неправомірними дії ДПІ у Тульчинському районі по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток малого підприємства «Фортуна-ЛТД» та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року. Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, що викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнала, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

07 липня 2009 року в приміщені податкового органу ДПІ у Тульчинському районі проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку на прибуток малого підприємства «Фортуна-ЛТД» з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік.

Про результати вказаної перевірки складено Акт №183 від 07.07.2009 року, яким зафіксовано, що малим підприємством «Фортуна-ЛТД» в порушення вимог пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при нарахуванні та виплаті дивідендів фізичним особам не нараховані та не сплачені авансові внески на суму дивідендів.

Згідно Акту зазначено, що МП «Фортуна-ЛТД» за 2008 року нараховано та виплачено дивіденди фізичним особам в сумі 12259 грн., проте авансові внески в розмірі 25% на суму виплачених дивідендів відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік не нараховані.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючі прийшли до такого висновку, взявши до уваги протокол зборів МП «Фортуна-ЛТД» від 15 січня 2008 року, відповідно до якого прийнято рішення виплатити засновнику ОСОБА_1 наявну суму нерозподіленого прибутку як повернення внеску в статутний фонд. Згідно Акту вказано, що статутний фонд станом на 01.01.2008 року та 01.04.2008 року відсутній. Отже, виплата коштів згідно рішення зборів засновників, перевіряючі розцінили як виплату дивідендів.

Таким чином, податкове зобов'язання по податку на прибуток згідно поданої декларації підприємства з по податку на прибуток за 2008 рік становить 0,0 грн., а фактично податкове зобовязання становить 3065,0грн.

При цьому йде посилання на порушення п.п. «в» 4.2.2 п.4.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (із змінами і доповненнями).

На підставі вищевказаного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - податок на прибуток в розмірі 3065 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 153,25грн.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Тульчинському районі 07 липня 2009 року було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку малого підприємства «Фортуна-ЛТД» на підставі п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну службу в Україні» (зі змінами та доповненнями), відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181).

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. №509-XII (надалі Закон № 509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, підставами для проведення камеральної перевірки є виключно дані, які містяться у податковій декларації.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, що є камеральною перевіркою.

Натомість податковим органом складено 07.07.2009 року Акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток.

Поняття «камеральна перевірка» та «невиїзна документальна перевірка» визначають Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Закон №2181 (абзац другий підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) камеральну перевірку визначає як перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Невиїзною документальною перевіркою в розумінні пункту 1 частини 1 статті 11 Закону №509 є перевірка, яка здійснюється податковим органом на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка є більш широким поняттям, ніж камеральна перевірка.

Відповідно до наказу ДПА України від 05.12.2008 року "Про затвердження Примірного Порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток", зокрема п.1.5. у цьому Примірному порядку термін "камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток" використовується у значенні невиїзної документальної перевірки, визначеному наказом ДПА від 27.05.08 №355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків".

Згідно п.2.3. вказаного вище наказу №355, невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:

у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);

у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, в даному випадку письмового дозволу керівника або його заступника не було.

За змістом акту камеральної перевірки від 07.07.2009 року відповідач встановив заниження податку на прибуток позивача у звітному періоді, тобто порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині правомірності виплат позивача, а саме не віднесення виплаченої матеріальної допомоги фізичній особі до дивідендів. Зазначене фактично не є перевіркою даних декларації, а є встановленням певних порушень податкового законодавства, тобто іншим видом перевірки, яка повинна здійснюватись із урахуванням положень Закону України «Про державну податкову службу» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, вказане підтверджується і показами представника відповідача, яка в своїх поясненнях пояснила, що податкова декларація перевірялась із співставленням даних, зазначених у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого із них податку за Формою 1ДФ, яка в розумінні податкового законодавства не є податковою декларацією. Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган при перевірці щодо арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік вийшов за межі камеральної перевірки, яка передбачена Законом №2181.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, суд вважає, що дії ДПІ у Тульчинському районі по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток малого підприємства "Фортуна ЛТД" є такими, що суперечать чинному законодавству, а отже - протиправними.

В той же час, суд під час судового розгляду справи встановлював наявність чи відсутність методологічних помилок у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкової перевірки щодо виплати фізичній особі дивідендів ґрунтуються на протоколі зборів засновників МП «Фортуна ЛТД» від 15 січня 2008 року, відповідно до якого прийнято рішення виплатити засновнику ОСОБА_1 наявну суму нерозподіленого прибутку як повернення внеску в статутний фонд та вартості частки майна.

При цьому, як зазначає представник позивача у вищезгаданому протоколі про виплату дивідендів не зазначено, як не вказана сума яка має бути виплачена.

Кошти в сумі 12259 грн. виплачені фізичній особі на підставі наказу від 28 січня 2008 року як матеріальна допомога.

Матеріальна допомога - це виплата коштів фізичним особам як заохочення або компенсація - на оздоровлення, на оплату лікування, у зв'язку з екологічним станом місцевості, сімейними обставинами тощо.

При виплаті матеріальної допомоги слід керуватися двома основними нормативними актами: Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5 і Законом України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пп. 2.3.3 Інструкції №5, до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які включаються до складу фонду оплати праці (далі ФОП), належить матеріальна допомога, що має систематичний характер і надається всім або більшості працівників на оздоровлення (до відпустки), у зв'язку з екологічним становищем тощо.

Водночас на підставі п. 3.31 Інструкції №5 не включається до ФОП матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам (у зв'язку із сімейними обставинами, на оздоровлення дітей, поховання).

Крім того, відповідно до п.2.5. Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затверджений наказом ДПА від 05.12.2008 №761 визначено, що якщо у ході камеральної перевірки виникають питання щодо достовірності окремих звітних показників або виявлені невідповідності, які вказують на можливі порушення податкового законодавства, підрозділи адміністрування податку на прибуток повинні отримати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з цих питань, запросити платників податків або їх представників для перевірки правильності заповнення податкової звітності (декларування окремих даних).

Як вбачається з пояснень представника відповідача, в межах камеральної перевірки 07.07.2009 року до податкового органу в телефонному режимі був запрошений керівник підприємства, який написав пояснення стосовно виявлених перевіряючим порушень.

Судом при оцінці доказів встановлено, що вказані пояснення у вигляді листа на імя начальника ДПІ у Тульчинському районі за підписом директора МП «Фортуна-ЛТД» б/н та б/д, на який посилається представник відповідача, не стосується вказаної перевірки, оскільки в ньому іде посилання на перевірку від 17 червня 2009 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Протокол зборів від 15 січня 2008 року, на підставі якого перевіряючий дійшов висновку щодо виплати дивідендів, підтверджує лише намір щодо виплати засновнику нерозподіленого прибутку як повернення внеску в статутний фонд та вартості частки майна. Вказаний протокол спростовується наказом по МП «Фортуна» від 28 січня 2008 року на підставі якого була виплачена матеріальна допомога.

Враховуючи викладене, є неправомірним здійснення відповідачем нарахування сум податку на прибуток підприємства податковим повідомленням-рішенням №0000701500/0 від 13.07.2009 року.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу, то, відповідно, є неправомірним і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, права позивача потребують судового захисту шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року.

У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, що в даному випадку є сума 3,40 грн., яка підтверджена документально.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ДПІ у Тульчинському районі по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток малого підприємства "Фортуна ЛТД".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000701500/0 від 13.07.2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь малого підприємства «Фортуна ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 25.01.10

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна

20.01.2010