№ 8729180, 14.12.2009, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14.12.2009 р.                                                                                 № 2-а- 40366/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Лишняк І.В.,

за участі: представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" з податку на додану вартість за період червень 2008 року, липень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1330/15-219/31233747 від 13.07.2009 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009 року, в якому визначено Споживчому товариству "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2537449,50 грн., в тому числі основний платіж - у розмірі 1691633 грн. та штрафні санкції на суму 845816,50 грн. Позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009 року неправомірним та таким, що підлягає визнанню нечинним, оскільки, посилається на те, що відповідно до п.п.7.4.5 пункту 7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту), тобто платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої з подій, вказаних у п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними. Позивач, листом від 16.06.09 року № 312, надав відповідачу копію податкової накладної №1 від 08.01.08 року. Закон №168 не передбачає, що кожна включена платником податків сума ПДВ до податкового кредиту повинна підтверджуватися окремою податковою накладною.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову, надав аналогічні пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання проти позовних вимог заперечував та пояснив, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Споживчого товариства „Житлово-будівельного кооперативу "Авантаж" з питання включення до податкової звітності з ПДВ за червень, липень, грудень 2008 року та січень, березень 2009 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 13.07.2009 року № 1330/15-219/31233747. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 та п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР«Про податок на додану вартість»(далі за текстом - ЗУ №168), підприємством завищено суму податкового кредиту та занижено ПДВ до сплати у розмірі 1759118,98 грн.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

13.07.2009 року фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Споживчого товариства „Житлово-будівельного кооперативу "Авантаж" з питання включення до податкової звітності з ПДВ за червень, липень, грудень 2008 року та січень, березень 2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення п.п.7.4.1 та п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі за текстом - ЗУ №168), підприємством завищено суму податкового кредиту та занижено ПДВ до сплати у розмірі 1759118,98 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2009 року № 1330/15-219/31233747.

Начальником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009 року, в якому визначено Споживчому товариству "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2537449,50 грн., в тому числі основний платіж - у розмірі 1691633 грн. та штрафні санкції на суму 845816,50 грн.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами відповідачем у ході проведення перевірки було встановлено (арк. 2 акту перевірки), що у січні 2008 року одним із постачальників позивача, а саме АТЗТ «Фінансова компанія «Авантаж»було виписано податкову накладну від 08.01.2008 року №1 на загальну суму 42 145 349, 37 грн. (в т.ч. ГІДВ-7 024 224, 9 грн.), яку позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду (січень 2008 року) не включено. Так, відповідач у акті перевірки від 13.07.2009року №1330/15-219/31233747 (арк. 2 акту перевірки) зазначив, що за період червень 2008 року, липень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009року, березень 2009 року Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по вказаній податковій накладній не в повному обсязі, а саме: по декларації з ПДВ за березень 2009 року - на суму 1 500 000 грн.( в т.ч. ПДВ- 300000 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за червень 2008 року -- на суму 581 287, 77 грн. (в т.ч. ПДВ - 116 257, 55 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за липень 2008          року - на суму 1 004 854, 0 грн. (в т.ч. ПДВ - 200970,8 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за січень 2009          року - на суму 3 000 000, 0 грн. (в т.ч. ПДВ - 600 000 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за грудень 2008 року - на суму 175 999, 17 грн.. (в т.ч. ПДВ - 35 199, 83 грн.); по декларації з ПДВ за січень 2009 року - на суму 2 533 454, 0 грн. (в т.ч. 506 690, 8 грн.

Згідно із п. 1.5 ст. 1 ЗУ №168 звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць (пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 ЗУ №168).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 ЗУ №168 податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пп. 1.7 ст. 13У№ 168}.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Відповідно до пп. 7.5 ст. 7 ЗУ №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Суд не приймає до уваги посилання позивача стосовно того, що податковий кредит може бути включений тільки у разі підтвердження його податковими накладними, оскільки позивач довільно трактує пп.7.2.6. ст.7 ЗУ №168 та не вказує, що „У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)". Позивач не звертався до ДПІ зі скаргою на постачальника, а тому не має права надавати податкову накладну в іншому звітному періоді.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача на те, що сума, зазначена в податковій накладній може розбиватися на декілька періодів, оскільки відповідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ №168 податковий кредит заноситься на підставі податкової накладної і сума, зазначена в ній, повинна заноситись до податкової декларації в повному обсязі.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону). Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Державною податковою інспекцією правомірно визначено суму податкового зобов’язання за встановлене порушення чинного законодавства України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, а позов необґрунтованим, неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.12.2009 року.

Суддя                                                                       Кухар М.Д.