Decision № 86925334, 23.12.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р. Справа№200/9758/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Шемет Я.О. та представників сторін:

позивача - Біличенко В.О.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач), з урахуванням уточнення позовних вимог від 23.10.19 р., які були прийняті судом, звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київська митниця Держмитслужби, відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UА100110/2019/000073/2 від 20.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100110/2019/00665 від 20.05.2019 року.

- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України здійснити митне оформлення транспортного засобу МЕRCEDES ВЕNZ модель GLЕ 350 4МАТІС 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , за вартістю: 15 700,00 доларів США.

- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України повернути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі на суму 171 500,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовано, серед іншого, тим, що позивачем надані відповідачу усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

Декларантом (уповноваженою особою) належним чином надано висновок від 22.04.2019 року №2446 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз міністерства юстиції України, яким встановлено ринкову вартість транспортного засобу, станом на дату оцінки становила суму 16909,70 доларів США.

Позивач зазначає, що без посилання на джерело та метод формування (коригування) розрахунку митної вартості, відповідачем внесена до Графи 30 інформація про митну вартість у сумі 15700,00 доларів США.

Митницею ніяким чином не обґрунтування числове значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування у відповідності ст. 55 п. 4 Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідач проти позову заперечує, відповідно до відзиву на позов, серед іншого, вказує, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного формлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів ти відомостей щодо ціни що сплачена за товар (контрактна вартість), декларанту електронним повідомленням, згідно ч. З ст. 53 МК України було, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте, витребуваних документів позивачем відповідачу надано не було.

Зазначає, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Вказує, що оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу.

Ухвалою суду від 11.11.19 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи: 43337359, місцезнаходження: бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124).

Дослідивши надані сторонами докази, повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи, суд дійшо висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивачем з громадянином ОСОБА_2 було укладено угоду № 1572828 від 13.04.19 р. про передачу права власності на механічний транспортний засіб МЕRCEDES ВЕNZ модель GLЕ 350 4МАТІС 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , вартість угоди визначено у 15700,00 доларів США.

Угода була засвідчена посадовою особою «Агентства обслуговування Міністерства Внутрішніх Справ Грузії».

Транспортний засіб було знято з обліку реєстрації про що свідчить довідка № 06113182/01 від 13.04.2019 року, «Агентства обслуговування Міністерства Внутрішніх Справ Грузії»

06.05.2019 року вказаний транспортний засіб перетнув Державний кордон України про що свідчать довідка №69050/1572828 та відмітки митного органу ДФС.

05.02.2019 року Митним органом (UА 209020) ЗМК МП Паромний комплекс ІМТП, зона митного контролю ВМО №3 м/п «Чорноморський» складено акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та додатковий аркуш UА700140/2019/699.

20.05.2019 року, з метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаної угоди було подано до митного органу електронну митну декларацію UА100110/2019/173016 (форма МД- 2) де митна вартість товару визначена за ціною Контракту, щодо товару, який імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, внесена у графу 45 Ціна товару 15700,00 доларів США.

Відповідач зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару ним було встановлено, що документи подані до митного формлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів ти відомостей щодо ціни, що сплачена за товар (контрактна вартість):

- згідно пунктів. 4.1.1.. 4.2.1. угоди № 1572828, покупцем здійснюється повна оплата вартості товару. Транспортний засіб передається покупцю, після отримання суми вартості транспортного засобу продавцем.

- згідно п. 4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України до основних документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Позивачем не надано документи на підтвердження здійснення оплати за товар.

- не надано транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- митному органу не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України;

- до матеріалів митного оформлення не надано документи, що підтверджують понесені витрати позивача на брокерські послуги при здійсненні митного оформлення в Грузії ;

- до матеріалів митного оформлення не надано експортну декларацію;

- декларантом не здійснено переклад документів наданих до матеріалів митного оформлення.

20.05.2019 року відповідачем, прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UА100110/2019/000073/2, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу, відповідно до ст. 64 МК України до суми 36 310 доларів США та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100110/2019/00665, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з посиланням на п.6 ст. 54 МК України.

Щодо вимог про зобов`язання повернути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі на суму 171 500,00 гривень, суд зазначає, що вони є передчасними у будь-якому випадку, незалежно від задоволення/незадоволення позовних вимог про скасування рішення та картки відмови.

Так, відповідно до п.1 розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Жодних доказів звернення позивача із вказаною заявою про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів на суму 171 500,00 гривень позивачем суду не надано.

Відповідно до приписів ст. 1 ч. 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), «оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Пунктом 2 (б) передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку. під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продасться або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції»

Аналогічні норми закріплені у ч. 4, ч. 5 ст. 58 МК України.

Нормою ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-4 статті 52 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;... 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Представник позивача зазначив, що сам факт зняття з реєстрації автомобіля у Грузії та передача його позивачу свідчать про сплату позивачем 15 700 доларів США за цей автомобіль.

Проте, відповідно до п.п. 3-4 ч. 2 ст. 53 МК України серед документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

Суд зазначає, що вказаний автомобіль є об`єктом угоди № 1572828 про передачу права власності на механічний транспортний засіб, яка фактично є договором купівлі - продажу і представник позивача стверджує, що вартість (ціну) автомобілю було сплачено покупцем продавцю.

Проте, жодних доказів такої оплати у готівковій чи безготівковій формі позивачем ані відповідачу, ані суду надано не було.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що до складу ціни товару було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, брокерські послуги, тощо або доказів на підтвердження того, що вказані витрати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Також не містить посилань і на включення до складу ціни товару вказаних витрат угода № 1572828 про передачу права власності на механічний транспортний засіб.

Як зазначив представник позивача та як підтверджується матеріалами справи (акт від 05.02.19 р. (ЦА 209020) ЗМК МП Паромний комплекс ІМТП, зона митного контролю ВМО №3 м/п «Чорноморський» про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та додатковий аркуш ИА700140/2019/699, Наряд № 1250/2232 від 17.04.19 р.), вищевказаний автомобіль було транспортовано в Україну з Грузії морем, отже відповідні витрати на таке транспортування мали бути включені позивачем у вартість товару.

Крім цього, представник позивача у позовній заяві посилається на те, що митниці, серед інших документів, було надано договір про надання послуг митного брокера.

Проте, у відповідній формі декларації митної вартості (а.с. 63-64) позивачем не вказано складові вартості товару такі як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на брокерські послуги.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що між декларантом та митним органом проведена процедура консультації, шляхом направлення електронних повідомлень про надання додаткових документів з відповідним обгрунтуванням.

Проте, додаткових документів позивачем не було надано відповідачу, що підтверджується заявою позивача від 20.05.19 р. (а.с.65).

У матеріалах справи міститься висновок № 2446 від 22.04.19 р. за результатами проведення експертного дослідження, який був наданий разом з іншими документами для митного оформлення.

Вартість автомобіля, визначена експертом у вказаному висновку, склала 16 909,70 доларів США, у той час як вартість, заявлена позивачем до митного оформлення - 15 700 доларів США.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів, а саме, наявність в них розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд вважає за необхідне повторно зазначити, що митна вартість заявлена позивачем не співпадає з сумою митної вартості визначеної експертом у висновку № 2446 від 22.04.19 р. за результатами проведення експертного дослідження, який був наданий разом з іншими документами для митного оформлення.

Так, вартість автомобіля, визначена експертом склала 16 909,70 доларів США, вартість, заявлена позивачем до митного оформлення - 15 700 доларів США.

Таким чином, вказані обставини у сукупності та невключення позивачем у митну вартість товару, визначених МК України складових, свідчать про те, що позивачем до митного оформлення було надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаткові документи на підтвердження фактичної оплати товару у визначеній позивачем сумі позивачем відповідачу надані не були, а надані документи містили розбіжності щодо вартості товару (декларація та висновок експерта).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд не приймає посилання представника позивача на те, що митна вартість автомобіля визначена відповідачем лише на підставі інформації з інтернет сайту SCHWAKE, оскільки у тексті спірного рішення про коригування митної вартості товару міститься посилання на використання раніше визначеної митної вартості відповідно до митної декларації МД від 15.04.19 р. № UA206020/2019/403634.

Суд зазначає, що за вказаною декларацією в Україну зі Словаччини було ввезено автомобіль того ж року виписку з аналогічним двигуном за ціною 38 000 євро, тобто більш ніж у два рази вищою ніж та, що задекларована позивачем.

У наданих документах міститься посилання на те, що присутнє пошкодження ЛФП кузова автомобіля.

Проте, у висновку № 2446 від 22.04.19 р. за результатами проведення експертного дослідження вказано про наявність лише ознак фарбування кузова, що мало вплив на вартість автомобіля у 3%.

Враховуючи вищевикладене, спірні рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Генеральною угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), Митним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 23 грудня 2019 року.

Рішення складено у повному обсязі 02 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч