№ 8692360, 16.03.2010, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 2-а-40/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Маймур Ф.Ф.

при секретарі: Смоленченко І.Г.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу №2-а-40/2010 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми. (а. с. 2).

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що відповідно до заяви відповідача від 30.05.2007 року та на підставі ст. ст. 13- 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідачу, як соціально не застрахованій в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, позивачем була призначена та виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.04.2007 року по 09.03.2010 року. В результаті проведеної позивачем перевірки було встановлено, що відповідач з 01.09.2006 року зареєстрована як фізична особа – підприємець, при цьому при поданні заяви про призначення допомоги відповідач була під підпис ознайомлена про те, що у разі працевлаштування вона зобов’язана буде повідомити позивача про це в десяти денний термін. Відповідно до п. 23 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється: у разі, якщо особа розпочала або поновила підприємницьку діяльність – з першого числа місяця, в якому розпочато таку діяльність. Також відповідно до п. 46 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім’ям з дітьми, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов’язанні у десятиденний термін повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. Таким чином неповідомлення відповідача про те, що вона розпочала підприємницьку діяльність, у термін передбачений законодавством призвело до надмірної виплати відповідачу бюджетних коштів у розмірі 1296, 90 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 1296, 90 грн. (а. с. 2).

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.29).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом у судовому засіданні встановлено, що відповідач 30.05.2007 року звернулася до позивача із заявою № 526 про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ці обставини підтверджуються копією зазначеної заяви (а. с. 3-4).

У судовому засіданні також було встановлено, що відповідач на підставі вищезазначеної заяви була взята на облік позивачем як соціально не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, якій була призначена та виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.04.2007 року по 09.03.2010 року, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а. с. 5-6).

У судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з січня 2008 року по вересень 2008 року відповідач отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у наступних розмірах: за січень 2008 року – 569, 10 грн., за лютий 2008 року – 569, 10 грн., за березень 2008 року – 569, 10 грн., за квітень 2008 року – 144, 10 грн., за травень 2008 року – 144,10 грн., за червень 2008 року – 144, 10 грн., за липень 2008 року – 144, 10 грн., за серпень 2008 року – 144, 10 грн., за вересень 2008 року – 144, 10 грн., а всього – 2571, 90 грн., ці обставини підтверджуються довідкою про отримання допомоги від 15.07.2009 року № 1270/12-47-08 (а. с. 6).

Судом також було встановлено, що у період з 30.04.2007 р. та до теперішнього часу відповідач зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває у трудових відносинах з ЗАТ «Український мобільний зв'язок», що підтверджується копією листа від 26.03.2009 р. та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с.9, 10).

У судовому засіданні було встановлено, що позивачем на адресу відповідача неодноразово наплавлялися листи з проханням звернутися до позивача щодо уточнення інформації для вирішення питання правомірності отримання відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується копіям листів та поясненнями представника позивача (а. с. 11-12).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751.

Статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, яка була чинною на момент працевлаштування відповідача) регламентовано, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в зазначеній редакції) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючій особі призначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею.

Згідно ст. 22 зазначеного Закону одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

За змістом п. 46 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов'язані у десятиденний термін повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. Виплата допомоги припиняється за рішенням органу, що призначає та виплачує цю допомогу, з місяця, що настає після місяця, у якому виникли такі обставини.

Відповідно до п. 23 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється у разі, коли особа, розпочала або поновила підприємницьку діяльність – з першого числа місяця, в якому розпочато таку діяльність.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка була чинною на момент працевлаштування відповідача) м атеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в зазначеній редакції) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, суд виходить з того, що у судовому засіданні був встановлений факт працевлаштування відповідача у період здійснення позивачем виплат відповідачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як особі не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , а тому суд, також враховуючи, що з огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України позивач між іншим не є органом, на який покладено зобов’язання здійснювати виплату зазначеного виду допомоги особам застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 13, 14, 22 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», п. 23, 46 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, ст.ст. 2, 9, 11, 12, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 39/41, код ЄДРПОУ 03192454) у рахунок повернення неправомірно виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 1296, 90 грн. (одна тисяча двісті дев’яносто шість грн. 90 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави у розмірі 51 грн. (п’ятдесят одна грн.00 коп.)

Постанову суду може бути оскаржено у Апеляційний Адміністративний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур