Decision № 8688663, 10.03.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.10 Справа№ 6/24

За позовом: Комунального підприємства “Жовкватеплоенерго”, м.Жовква

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Жовква

про: стягнення 14541грн. 55коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Голуб Н.С.

від відповідача: не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Комунальним підприємством “Жовкватеплоенерго” подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11000грн. 00коп. основного боргу, 1464грн. 28коп. пені, 1688грн. 50коп. інфляційних втрат та 388грн. 77коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 13.02.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.03.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.02.2010р. № 5167169.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 01.10.2008р. між сторонами договору №4 купівлі-продажу відповідач зобов”язувався продати позивачу вугілля марки ГДР-200 в кількості 200т., а позивач прийти і оплатити на умовах даного договору вугілля та вартість наданих послуг.

14.10.2008р. позивачем перераховано відповідачу 11000грн. 00коп., однак відповідачем вугілля відповідно до умов п. 3.1 договору протягом 10-ти днів з моменту оплати не передано.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10.12.2009р. позивачем направлено відповідачу претензію №1155 з вимогою в десятиденний термін з дня отримання претензії перерахувати 11000грн. 00коп.

Оскільки відповідачем отриманих коштів не перераховано, позивач відповідно до п.7.2 договору правомірно просить стягнути з відповідача за невиконання умов договору пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, розмір якої відповідно до представленого розрахунку становить 1464грн. 28коп.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України 1688грн. 50коп. інфляційних втрат та 388грн. 77коп. 3 % річних.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, в даному випадку у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов”язання, оскільки в нього був обов”язок передати позивачу товар, а не прийняти його та оплатити, а тому суд прийшов до висновку про те, що вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсоткі річних є безпідставною, та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 11000грн. 00коп. основного боргу та 1464грн. 28коп. пені. В частині стягнення 1688грн. 50коп. інфляційних втрат та 388грн. 77коп. 3 % річних відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Жовкватеплоенерго”, м.Жовква, вул.Л.Українки, 5 (ідентифікаційний код 22356022) 11000грн. 00коп. основного боргу, 1464грн. 28коп. пені, 124грн. 64коп. витрат по сплаті державного мита та 205грн. 24коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 1688грн. 50коп. інфляційних втрат та 388грн. 77коп. 3 % річних відмовити.

Суддя