Decision № 86696533, 11.11.2019, Veselynivka District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 472/509/19

Провадження №2/472/282/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Ставніченко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 15 липня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримала кредит у розмірі 3400 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Однак, відповідач порушила виконання своїх зобов`язань в частині погашення кредиту згідно з Умовами кредитування.

Оскільки відповідач добровільно не погасила суму боргу, то позивач звернувся до суду та, з врахуванням уточненої позовної заяви від 03.09.2019 року, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 22773,21 грн., з яких: заборгованість за протроченим тілом кредиту в розмірі 4624 грн. 47 коп., пеня за прострочене зобов`язання в розмірі 15540 грн. 25 коп., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1047,86 грн., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 1060 грн. 63 коп.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.07.2019 року позов визнала частково, а саме: визнала заборгованість за поточним та за простроченим тілом кредиту та штрафи, а пеню не визнала. Крім того, надала оригінали двох банківських квитанцій від 06.03.2019 року про переказ грошових коштів на рахунок/карту № НОМЕР_1 на суму 2840 грн. та 500 грн., що разом становить 3340 грн. Вказала, що дані кошти вона внесла на погашення кредитної заборгованості. В подальші судові засідання: 30.09.2019 року та 11.11.2019 року відповідачка не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується її розпискою та поштовим повідомленням про отримання повісток.

Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 15 липня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримала кредит у розмірі 3400 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (кредитний договір № б/н від 15.07.2011 р.) відповідач отримала кредит 15.07.2011 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 17.10.2016 року кредитний ліміт було знижено до 0,00 грн., строк дії кредитної картки № НОМЕР_2 до 31 серпня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами зобов`язана була вносити щомісячний платіж до - 25 числа місяця, наступного за звітним. Із наданої позивачем Виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Внаслідок ненадання відповідачем своєчасно грошових коштів Банку виникла заборгованість, яка відповідачем не погашена. Останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено 06.03.2019 року в сумі 502,14 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та має відображення у розрахунку заборгованості, а також підтверджується квитанцією, наданою відповідачем. Дана сума позивачем врахована, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач у порушення умов договору зобов`язання за договором належним чином не виконує, тому станом на 30.07.2019 року заборгованість за кредитом відповідно до розрахунку позивача складає 22773,21 грн., з яких: заборгованість за протроченим тілом кредиту в розмірі 4624 грн. 47 коп., пеня за прострочене зобов`язання в розмірі 15540 грн. 25 коп., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1047,86 грн., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 1060 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Суд вважає, що позивач виконав умови договору та надав відповідачеві кредит.

Однак, відповідач ОСОБА_1 всупереч договірним зобов`язанням не сплачує кредитну заборгованість, тому позивач має право вимагати від відповідача повернути заборгованість, що залишилася.

Надану суду відповідачкою ОСОБА_1 банківську квитанцію про внесення 06.03.2019 року готівки на картковий рахунок в сумі 2840 грн. суд не бере до уваги, оскільки з даної квитанції чітко вбачається, що грошові кошти були перераховані на рахунок/карту № НОМЕР_1 , а номер кредитної карти, на яку ОСОБА_1 видавались кредитні кошти зовсім інший - № НОМЕР_2 . Крім того, в графі "призначення платежу" не вказано, що дані кошти перераховуються на погашення кредитної заборгованості. Крім того, у виписці по особовому рахунку відповідача відсутні відомості про перерахування цієї суми на погашення кредиту на картку № НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість по кредитному договору, то вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фактично за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, у договорі передбачено два види відповідальності: штраф та пеня.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 р. та Верховним Судом у постанові №2-2171/11 від 25 липня 2018 р.

Виходячи з викладених обставин справи, положень закону та правової позиції, на відповідача може бути покладено лише один вид цивільно-правової відповідальності, а саме - штраф, оскільки умови його стягнення в Умовах та Правилах виписані в зрозумілій для позичальника формі і, ознайомлювавшись з ними, відповідач могла зрозуміти порядок їх нарахування.

За такого у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з нього на користь позивача необхідно стягнути, крім суми заборгованості за кредитом, також і передбачений договором штраф, який складається з фіксованої частини та з процентної.

В свою чергу, оскільки судом сума заборгованості зменшена, то і процентна складова, яка складає 5 відсотків від загальної суми заборгованості, підлягає зменшенню, а саме: стягненню підлягає сума в розмірі 231,22 грн. (4624,47) х 5/100).

Таким чином відповідач повинен сплатити АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 4624,47 грн., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 231,22 грн., що разом становить 5355,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 451,77 грн. судового збору (5355,69 (сума задоволена судом) х 1921 (сума судового збору за позовну заяву) : 22773,21 (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 14, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженки смт. Веселинове Миколаївської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість станом на 30.07.2019 року за кредитним договором №б/н від 15.07.2011 року на загальну суму 5355 (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 4624 грн. 47 коп., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 231 грн. 22 коп., та судовий збір в розмірі 451 (чотириста п`ятдесят одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочене зобов`язання в розмірі 15540 грн. 25 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1047,86 грн., - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має прво на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко