Court ruling № 86694527, 27.12.2019, Odesa District Administrative Court

Справа № 509/6295/19

УХВАЛА

27 грудня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бойко О.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з Овідіопольського районного суду в Одеській області дійшли матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

29.11.2019 р. ухвалою Овідіопольський районний суд в Одеській області передав справу №509/6295/19 до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В даному адміністративному позові позивач просить визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати державну реєстрацію на нерухоме майно за третьою особою.

Таким чином, у даному випадку, спірні правовідносини виникли щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв`язані питання пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства .

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 р. по справі №396/2550/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вказує позивачу на те, що правовідносини регулюються цивільно-процесуальним законодавством та їх вирішення передбачено в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким чином, прийняття справи до провадження адміністративним судом, якому вона предметно не підсудна та подальше винесення рішення за результатом розгляду такої справи є безумовною підставою для скасування такого рішення судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає “Право на справедливий суд”, одним із аспектів якого є право розгляду справи “компетентним судом”, “судом встановленим законом” на що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішення.

Так, зокрема в рішенні по справі “Сокуренко і Стригун проти України” суд повторив, що як було раніше визначено, фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі “Занд проти Австрії”, що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”.

Отже, у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

За таких підстав, вивчивши матеріали справи, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 7, ст. 29 КАС України, суд дійшов до висновку, що справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, слід передати за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Керуючись ч. 6 ст. 7, ст.ст.20, 25, 29, 30, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Передати справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, слід передати за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя О.Я. Бойко