Court ruling № 86675183, 27.12.2019, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 461/10272/19

Провадження № 1-кс/461/10672/19

УХВАЛА

27.12.20197.12.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Скаба В.О.,

слідчого Алембеця В.М.,

прокурора Бойко Н.І.,

розглянувши клопотання ст. слідчого Слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області Алембеця В.М. про арешт майна у кримінальному провадженні за 12019140040002642 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з відповідним клопотанням. Свої вимоги мотивував тим, що невстановлені службові особи ПП «Будівельне агентство «ВЕРСАЛЬ» та ТОВ «АВАЛОН ДРІМ», впродовж 2017 року самовільно зайняли та використовують для «Реконструкції будівлі під літерою «А-2» під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом» земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 37.

З`ясовано, що об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 418532346101 - земельна ділянка площею 0,1607 га із кадастровим номером 4610137200:01:002:0026 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з офісними приміщеннями, перебуває у комунальні власності територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради. При цьому з`ясовано, що земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Львова на підставі рішення Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 р., й в межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Упродовж 20.07-02.08.2018 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо вище вказаного об`єкта будівництва. Виїздом на місце візуальним оглядом встановлено факти демонтажу та знесення даного будинку.

Слідчий просить слідчого суддю з метою збереження речового доказу накласти арешт на нежитлові приміщення:

- об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 23805225 - гараж загальною площею 18 кв.м.;

- об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 21727529 - будівля /літ. «А'-2»/ загальною площею 197.3 кв.м.;

- об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 21727462 - будівля /літ. «А-2»/ загальною площею 1371.4 кв.м.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Так, арештом майна, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначене у клопотанні приміщення не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім того, обмеження права на відчуження, розпорядження нерухомим майном не може вважатися забезпеченням його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення. Особливістю нерухомого майна є те, що його пересування, приховування чи зникнення неможливе.

Слідчий суддя не погоджується і з обґрунтуванням слідчого, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення в подальшому позову та недопущення відчуження приміщень, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, з цією метою може бути арештоване лише майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Санкції ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України не містять передбаченого за вчинення злочину покарання у виді конфіскації майна або спеціальної конфіскації.

Серед матеріалів клопотання відсутні документи, які б свідчили про повідомлення власникам майна чи іншим особам про підозру.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що житлові приміщення не мають ознак речового доказу, як вбачається із клопотання – зруйновані, належать на праві власності ПП «Будівельне агентство «ВЕРСАЛЬ», посадові особи якого не є підозрюваними, обвинуваченими чи засудженими, у задоволенні клопотання про арешт вказаного нерухомого майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ст. слідчого Слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області Алембеця В.М. про арешт майна у кримінальному провадженні за 12019140040002642 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.Р. Волоско