№ 8663003, 25.02.2010, Luhansk District Administrative Court

Справа №2а-865/10/1270

Категорія 6.19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі судового засідання: Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську справу за адміністративним позовом прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білокуракинська селищна рада, про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів у розмірі 712,50 грн., -

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2010 року прокурор Білокуракинського району Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білокуракинська селищна рада, про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів у розмірі 712,50 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач, ОСОБА_1, який є власником транспортного засобу ЗІЛ ММЗ 554М, д/н НОМЕР_1, 1987 року випуску, з обємом двигуна 4750 куб.см., протягом 2008,2009 років не сплачував податок з власників транспортних засобів, у звязку з чим, станом на 18.01.2010 року за ним утворилась заборгованість в сумі 712,50грн. До теперішнього часу сума заборгованості не сплачена, прокурор просить стягнути її з відповідача на користь місцевого бюджету Білокуракинської селищної ради.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не доповів.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений, причини неприбуття суду невідомі.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС України стосовно визначення адміністративної справи.

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509- XII .

Відповідно до ч.1 ст.13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. контролюючими органами є: податкові органи стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Ст.1 Закону України «Про податок власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-XII від 11.12.1991 року визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є обєктами оподаткування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про податок власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-XII від 11.12.1991 року обєктами оподаткування є:

трактори (колісні) код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі код) 8701, крім гусеничних;

тільки сідельні тягачі код 8701 20;

автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, код 8702;

автомобілі легкові код 8703;

автомобілі вантажні код 8704;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, код 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги);

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном код 8711, крім тих, що мають обєм циліндра двигуна до 50 куб. см, код 8711 10;

яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних) код 8903 91;

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), код 8903 92;

інші човни (крім спортивних) код 8903 99.

Транспортні засоби, що не є обєктами оподаткування:

трактори на гусеничному ходу код 8701 30;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з обємом циліндра двигуна до 50 куб. см код 8711 10;

тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні код 8705;

транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, код 8709;

машини і механізми для сільськогосподарських робіт коди 8432; 8433;

тільки яхти, судна парусні і човни спортивні коди 8903 91;

8903 92; 8903 99.

Ст.5 Закону України «Про податок власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-XII від 11.12.1991 року передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрації, перереєстрації транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначений статтею 6 Закону України «Про податок власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відповідно до частини 5 якого, сума податку, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками згідно ст.3 зазначеного закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 18 січня 2010 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу (арк. справи 5).

Таким чином, позовні вимоги прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області знайшли своє обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У зв'язку з цим, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з податку з власників транспортних засобів у сумі 712,50 грн.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як прокурор звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2,17,98,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білокуракинська селищна рада, про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів у розмірі 712,50 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету Білокуракинської селищної ради (р/р 33212808700119, код 24046834, МФО 804013 УДК в Луганській області) заборгованість з податку з власників транспортних засобів у розмірі 712,50 грн. (сімсот дванадцять грн. 50 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.С. Твердохліб