Decision № 86587285, 24.12.2019, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2743/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

за участю:

представника позивача - Жигалова А.С.,

відповідача - Манікіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Космополія" до приватного виконавця Манікіна Дмитра Сергійовича, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржникавід 02.12.2019 р.,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що 02 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Дмитром Сергійовичем по виконавчому провадженню з реєстраційним номером 60613050 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на право оренди земельної ділянки площею 7,12 га, кадастровий номер 6524482500:06:009:0031 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 29616382 від 20.12.2018 року, на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, укладений 17.12.2018 року між приватним підприємством "Космополія" та ОСОБА_1 , строком на 49 років з правом пролонгації, що належить боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 16224,50 грн.

На думку позивача, постанова про арешт майна боржника від 02 грудня 2019 року по виконавчому провадженню з реєстраційним номером 60613050 винесена приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. неправомірно з наступних підстав.

Між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП "Космополія" (Орендар) укладено договір оренди землі № б/н від 17 грудня 2018 року стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6524482500:06:009:0031 площею 7,12 га, яка належить Орендодавцю на праві власності. У зв`язку із цим, 20.12.2018 року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29616382 про інше речове право - право оренди.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6524482500:06:009:0031 належить не боржнику ОСОБА_1 , яка є орендодавцем за укладеним договором оренди, а орендарю ПП "Космополія", що надає підприємству право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди, отримувати продукцію і доходи (засівати земельну ділянки та збирати врожай).

Тому, приватний виконавець Манікін Д.С, керуючись приписами ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", фактично наклав арешт не на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , а на речове право (право оренди), яке належить зовсім іншій особі - ПП "Космополія", яке не є боржником по виконавчому провадженню 60613050. Наявність оскаржуваної постанови порушує права ПП "Космополія", як законного орендаря земельної ділянки, оскільки обмежує право юридичної особи на користування нею з метою самостійного господарювання та отримання продукції і доходів з неї.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 24.12.2019 року.

20.12.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що постанова про арешт майна боржника від 02 грудня 2019 року, яка винесена в межах виконавчого провадження №60613050, є правомірною. Крім того, арешт права оренди жодним чином не обмежує право позивача на користування земельною ділянкою з метою самостійного господарювання та отримання продукції і доходів з неї. Постанова про арешт майна боржника від 02.12.19р. не містить жодних заборон та обмежень у використанні земельною ділянкою, яка є власністю боржника.

Даною постановою лише накладено арешт на право оренди земельної ділянки чим обмежено право боржника, як власника земельної ділянки, на відчуження права оренди земельної ділянки. Таке обмеження жодним чином не зачіпає права позивача та не може створювати перепон у його господарській діяльності, пов`язаною з використанням земельної ділянки. Таким чином, відповідач вважає звернення позивача до суду з позовною заявою передчасним через відсутність порушення його прав з боку відповідача.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, причини неявки не відомі.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6524482500:06:009:0031, місцезнаходження: Херсонська обл., Новотроїцький р АДРЕСА_1 .

17 грудня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП "Космополія" (Орендар) укладено договір оренди землі № б/н стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6524482500:06:009:0031 площею 7,12 га, яка належить Орендодавцю на праві власності.

20.12.2018 року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29616382 про інше речове право - право оренди.

05.09.2019 року у справі № 662/1651/19 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" кредитної заборгованості на суму 11919,45 грн. та судового збору в сумі 1921,00 грн.

На виконання даного судового рішення 08 жовтня 2019 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області видано виконавчий лист № 662/1651/19, який стягувачем звернуто до примусового виконання.

На виконання зазначеного виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження з реєстраційним номером 60613050 під час здійснення якого останнім 02 грудня 2019 року прийнято рішення про арешт майна боржника шляхом винесення постанови, якою накладено арешт на право оренди земельної ділянки площею 7,12 га з кадастровим номером 6524482500:06:009:0031, яке належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 16224,50 грн.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" одним із видів заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно (майнові права), яке належить боржнику.

Згідно частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Законодавцем розмежовано права власника земельної ділянки (стаття 90 ЗК України) та права землекористувача (стаття 95 ЗК України).

Серед прав власника земельної ділянки визначено право здійснювати продаж або іншим чином відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт "а" частини 1 статті 90 ЗК України).

До прав землекористувачів віднесено права щодо самостійного господарювання на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використання у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель та споруд (частина 1 статті 95 ЗК України).

Отже, з тріади правомочностей власника майна (володіння, користування та розпорядження майном), що визначені частиною 1 статті 319 ЦК України, право оренди земельної ділянки надає орендарю правомочності володіти та користуватися земельною ділянкою для цілей ведення ним підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 ЗК України), однак не надає йому права розпоряджатися як земельною ділянкою, так майновими правами на неї землевласника.

Водночас, власник земельної ділянки, який наділений правом на розпорядження земельною ділянкою та майновими правами на неї, в силу частини 5 статті 93 ЗК України вправі відчужувати право оренди земельної ділянки, в тому числі продавати таке право на земельних торгах, передавати у заставу, спадщину, вносити до статутного капіталу на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Крім цього частина 2 статті 135 Земельного кодексу України вказує на те, що продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

Водночас абзац 4 частини 2 статті 135 Земельного кодексу України передбачає, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до положень пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Тобто в межах виконавчого провадження, при здійснені виконавчих дій, які стосуються примусової реалізації майна (майнових прав) боржника, виконавець виступає в таких правовідносинах від імені боржника, який є власником такого майна (майнових прав), без волевиявлення.

З аналізу норм Земельного кодексу України вбачається, що саме власник земельної ділянки може виступати з ініціативою відчуження права оренди, то при примусовому відчуженні права оренди ініціатором такого продажу виступає виконавець, якщо боржник є власником земельної ділянки.

Реалізація абзацу 5 частини 2 статті 135 ЗК України щодо права державного (приватного) виконавця на звернення стягнення на право оренди земельної ділянки та накладення на нього арешту в порядку статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" повинна здійснюватися з урахуванням того, що боржник у виконавчому провадженні повинен мати статус власника земельної ділянки, а не її орендаря.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 19.09.2019 року по справі № 904/968/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що арешт права оренди жодним чином не обмежує право позивача на користування земельною ділянкою з метою самостійного господарювання та отримання продукції і доходів з неї. Постанова про арешт майна боржника від 02.12.2019 року не містить жодних заборон та обмежень у використанні земельною ділянкою, яка є власністю боржника.

Даною постановою лише накладено арешт на право оренди земельної ділянки чим обмежено право боржника, як власника земельної ділянки, на відчуження права оренди земельної ділянки.

Таке обмеження не створює перепон у господарській діяльності позивача, пов`язаної з використанням земельної ділянки.

Таким чином, суд не встановив порушення прав позивача з боку відповідача.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 242 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Варняк С.О.

кат. 105000000