Decision № 86564713, 25.11.2019, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/20000/19

Провадження № 2/761/5536/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Фролової І.В.,

при секретарі: Бордусенко Б.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від імені та в інтересах якої діє законний представник - мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками 1\4 частки вказаної квартири кожен окремо на підставі Договору дарування частки квартири, укладеного 22 червня 2012 року та ОСОБА_6 є власником 1\2 частини вказаної квартири на підставі Договору дарування, укладеного 18 березня 2019 року. Разом з тим, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , який, починаючи з 2017 року, за вказаною адресою не проживає, витрати за житлово-комунальні послуги не несе, речей, що належать відповідачу у вказаній квартирі немає. Відповідач є чоловіком ОСОБА_5 та батьком позивача-1 та позивача-2. Водночас, станом на час подання цієї позовної заяви, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться справа № 761/4541/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. На підставі викладеного позивачі звернувся із вказаним позовом до суду.

18 вересня 2019 року на адресу суду відповідачем був поданий відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає у квартирі за адресою - АДРЕСА_1 . 1/2 частки даної квартири відповідачем була придбана у 2001 році, та в подальшому подарована дітям, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Наразі крім відповідача, там проживають діти, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та їхня мати - ОСОБА_5 . Весь цей час з моменту купівлі квартири відповідач проживав у вказаній квартирі зі своєю родиною, та іншого місця для проживання не мав. Водночас ОСОБА_5 постійно чинить перешкоди у користуванні відповідачем вказаною квартирою, та унеможливлює його перебування в ній шляхом влаштування постійних сварок, скандалів тощо. Так, 04 січня 2019 року ОСОБА_5 змінила замки вхідних дверей, та викинула речі відповідача з квартири. З заявою з приводу неправомірних дій відповідач звертався до правоохоронних органів. Також відповідач зазначає, що будинок у АДРЕСА_3 належить його дітям, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та на даний час вони мають намір продати його. Тобто, у відповідача немає іншого житла, а квартира за адресою АДРЕСА_1 , є єдиним місцем його проживання.

04 жовтня 2019 року від представника позивачів, через канцелярію суду була подана відповідь на відзив. З якої вбачається, що відповідачем у своєму відзиві не надано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що йому чиняться перешкоди в користуванні житловим приміщенням. Окрім цього, у лютому 2019 року відповідач звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення в квартиру АДРЕСА_4 , та безпосередньо, в позовній заяві зазначає як місце свого проживання - АДРЕСА_4 , та вказує, що це є єдиним житлом та місцем проживання відповідача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до слухання по суті.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року було задоволено клопотання відповідача про повернення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовчий розгляд справи було призначено на 09 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до слухання по суті.

Представник позивачів у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні, заперечував, щодо задоволення позову та просив суд відмовити.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як встановлено судом, що відповідно до договору дарування частки квартири від 22 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1937, відповідач Ѕ частки квартири, подарував своїм дітям, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

ОСОБА_6 є власником 1\2 частини вказаної квартири на підставі Договору дарування, укладеного 18 березня 2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловйовою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №110.

Разом з тим, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі стверджують, що відповідач з 2017 року по даний час в вказаній квартирі не проживає та не з`являється.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2019 року відповідач звернувся до Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві з приводу неправомірних дій ОСОБА_5 , які проявляються в чиненні перешкод користування квартирою (а.с.88).

Тобто, твердження позивачів про те, що відповідач з січня 2017 року перестав проживати в квартирі АДРЕСА_1 , не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами.

За умовами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Так, у якості доказу позивачі надають довідку Веприцької сільської ради від 08 квітня 2019 року, згідно якої відповідач нібито проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 (а.с.32).

Разом з тим, вказана довідка не може сприйматись судом, як належний та допустимий доказ на підтвердження факту постійного проживання без реєстрації відповідача з 2017 року в АДРЕСА_3 .

Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач з січня 2017 року перестав проживати в квартирі АДРЕСА_1 . до суду не надано.

Пунктом 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до статті 156 ЖК України коло членів сім`ї власника житла, правовий статус яких визначається цією статтею, є аналогічним членам сім`ї наймача, які визначені частиною другою статті 64 ЖК України. Відповідно до ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Зміст статті 405 ЦК України передбачає, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім`ї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї підстави, передбаченої ст.71 або ст.107ЖК.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Так, відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших зареєстрованих осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 133, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. 156 ЖК України; ст. ст. 316, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 , іпн. - НОМЕР_1 ,

ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5 , місце проживання - АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_6 , місце проживання - АДРЕСА_6 , іпн.- НОМЕР_2 ,

ОСОБА_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 , іпн. - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 05 грудня 2019 року.

Суддя: