№ 864802, 15.08.2007, Donetsk Commercial Court of Appeal

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2007 р. справа № 20/140

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.

суддів

Колядко Т.М. , Старовойтової Г.Я.

за участю представників сторін:

від позивача:

Іванішко О.В. - за довір. № 71-01/258 від 01.02.2005 р.,

від відповідача:

Юрасова Т.О. - за довір. № 1 від 14.08.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного комунального підприємства "Биосфера Донецка " м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

22.05.2007 року

по справі

№ 20/140 (Донець О.Є.)

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

до

Державного комунального підприємства "Биосфера Донецка " м. Донецьк

про

стягнення 2 198 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.05.2007 року (суддя Донець О.Є.) задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк (далі по тексту - Залізниця) до Державного комунального підприємства "Біосфера Донецька" м. Донецьк (далі по тексту - Підприємство) про стягнення 2 198 грн. 32 коп. за договором № 71 від 08.06.2004 року про порядок приймання промислових та будівельних відходів для поховання (далі по тексту - договір № 71).

На думку суду першої інстанції підставою задоволення позову є те, що відповідач належним чином не виконував свої обов"язки за договором № 71 та не надав доказів у спростування вимог позивача. Також господарський суд вказав, що позовні вимоги є законними та доведені належним чином.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого суду та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку Підприємства, судом були порушені норми ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та отримав рішення суду з запізненням. Крім того, заявник вважає, що з його боку умови договору № 71 були виконані належним чином, тому, на його думку, підстав для задоволення позову у господарського суду не було.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти її задоволення заперечує і вважає рішення місцевого суду законним та обгрунтованим.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 71 (а.с. 7). Згідно п. 1.1. цього договору позивач здає на полігон промислові та будівельні відходи, а відповідач приймає їх та здійснює поховання відповідно до чинних санітарних норм та правил.

Умовами п. 2.1. та п. 1.3. договору № 71 встановлено, що за рік позивач повинен сплатити відповідачу суму в розмірі 7 390 грн. 91 коп. та 5% від річної суми оплати за розміщення відходів в розмірі 360 грн. 91 коп. Відповідно до п. 2.2. договору № 71 сторони домовились, що перший платіж позивач сплачує відповідачу авансом в розмірі 25% від годової суми, яка зазначена у п. 2.1. та 5 % від суми, що вказана у п. 1.3.

Строк дії договору № 71 встановлений у п. 5.1. до 31.12.2005 року.

У позовній заяві Залізниця вказала, що платіжним дорученням № 1384 від 16.08.2004 року на виконання умов договору № 71 Підприємству були перераховані грошові кошти в сумі 2 217 грн. 26 коп., що доводиться випискою банку (а.с.11 ). Відповідач, в свою чергу, умови договору виконав частково та прийняв від позивача лише 0,8 т. відходів, що підтверджується талоном від 27.09.2004 року (а.с. 8). Тому, на думку позивача Підприємство повинно повернути йому решту суми в розмірі 2 198 грн. 32 коп., оскільки на цю суму послуги по прийманню відходів відповідачем надані не були.

Уточненнями до позовної заяви від 21.05.2007 року (а.с. 17-18) позивач змінив підставу стягнення спірної суми та просив суд стягнути її згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отриману відповідачем.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.08.2007 року позивач пояснив апеляційному суду, що уточнення позовної заяви є безпідставними, а тому він вважає, що спірна сума повинна була стягуватись судом першої інстанції відповідно до первісної позовної заяви без урахування наданих ним уточнень.

Суд першої інстанції позовну заяву задовольнив у повному обсязі, вказавши підставами стягнення спірної суми ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників позивача та відповідача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції при винесенні оскарженого рішення не у повному обсязі з"ясував істотні обставини справи в зв"язку з чим дав невірну юридичну оцінку виникшим між сторонами правовідносинам, тому неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно задовольнив позовні вимоги.

На думку апеляційної інстанції, господарським судом не була надана правова оцінка укладеному між сторонами договору № 71 на підставі якого виникли спірні правовідносини.

Судова колегія вважає, що наявний у справі договір № 71 за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Правовідносини, що виникають на підставі цієї категорії договорів регулюються загальними положення про зобов"язання та положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Нормами чинного законодавства не передбачена можливість передплати послуг, або внесення авансу за послуги, що повинні надаватись в майбутньому. Такий порядок розрахунків, як передплата або авансовий платіж за загальним правилом застосовується лише у купівлі-продажу та поставці.

Умовами п. 2.2. договору № 71 встановлено, що у разі несплати Залізницею суми в розмірі 25% від годової суми, яка зазначена у п. 2.1. та 5 % від суми, що вказана у п. 1.3. в день підписання договору він вважається неукладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання.

Враховуючи умови договору та вимоги законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що перерахована позивачем відповідачу на підставі договору № 71 сума в розмірі 2 217 грн. 26 коп. за своєю правовою природою є завдатком, який забезпечує виконання Залізницею грошових зобов"язань за вищевказаним договором.

Згідно до ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов"язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов"язання сталося з вини кредитора, він зобов"язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з вищенаведеного, судов колегія вважає, що у даному випадку позивач повинен довести суду, фкат порушення зобов"язань за договором з вини кредитора, який отримав завдаток, тобто надати докази порушення умов договору Підприємством.

За умов п. 3.1. договору № 71 Замовник (Залізниця) зобов"язаний своїми силами та за власний рахунок проводити погрузку, транспортування та розгрузку відходів, а також здійснювати транспортування відходів по території полігона до місця, вказаного обслуговуючим персоналом. Транспортування відходів повинно здійснюватись Залізницею у спеціально обладнаному транспорті.

Наявні у матеріалах справи докази не доводять факт доставки позивачем відходів на полігон відповідача. Не надано таких доказів і апеляційному суду. Оскільки позивач не довів, що він доставляв відповідачу відходи, а останній відмовлявся їх приймати, судова колегія вважає недоведеною вину Підприємства у невиконанні умов договору № 71.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не мав змоги у повному обсязі виконати свої обов"язки за вищезгаданим договором тому, оскільки позивач не надавав йому відходи для поховання. Не надано і доказів про те, що відповідач відмовлявся від виконання своїх зобов"язань за договором № 71.

Таким чином, суд першої інстанції помилково послався при вирішенні спору на ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, оскільки вони застосовуються у випадку, коли одна з сторін навмисно не виконує або виконує неналежним чином свої договірні зобов"язання. У даному випадку факт неналежного виконання відповідачем обов"язків за договором № 71 недоведений.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов"язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Оскільки вини Підприємства у неповному виконанні договору № 71 немає, Залізниця повинна виплатити відповідачу розумну плату, якою на думку судової колегії, є частина суми в розмірі 2 198 грн. 32 коп., яка залишилась від перерахованої йому позивачем на підставі п. 2.2. договору № 71.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки вони не доведені належними доказами.

Що стосується судових витрат, то вони розподіляються апеляційним судом відповідно до ст. 49 Господарсьпроцесуального кодексу України і покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2007 року підлягає скасуванню, оскільки воно винесене на підставі помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2007 року по справі № 20/140 - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83018, м. Донецьк, вул. Артемівська, 47, ЄДРПОУ 26019959) на користь Державного комунального підприємства "Біосфера Донецька" (83096, м. Донецьк, вул. Сєвєрна, 19, ЄДРПОУ 20334861) витрати по сплаті державного мита при подачі апеляційної скарги в сумі 51 грн. 00 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

Г.Я. Старовойтова

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. ДАГС

5. господарському суду