Decision № 86456421, 18.12.2019, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2019 року (15 год. 45 хв.)Справа № 280/4212/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 № № 0013766-5607-0832, 0013765-5607-0832.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.4 Рішення 32 сесії Мелітопольської міської ради VII №3/7 від 26.06.2017, стовідсоткова пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на території міста Мелітополя, надається на наступні об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо, очисні споруди. Так, позивач є власником об`єктів нерухомості, а саме: квартири, загальною площею 48,5 кв.м. та будинок, загальною площею 642,7 кв.м. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить двоповерховий житловий будинок з вбудованими господарськими приміщеннями (загальна площа 642,7 кв.м., житлова площа 201,1 кв.м.). Тобто в будинку є вбудовані господарські приміщення, що підпадають під пільги, передбачені підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України та встановлені у п.4 Рішення 32 сесії Мелітопольської міської ради VII №3/7 від 26.06.2017. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єктах оподаткування, які належать позивачу, сумарна загальна площа об`єктів або їх часток складає 691,20 кв.м. (загальна площа квартири - 48,5 кв.м. + загальна площа двоповерхового житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями - 642,7 кв.м. Отже, контролюючим органом при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень взята до уваги сумарна загальна площа об`єктів, в тому числі і вбудованих господарських приміщень, які підпадають під стовідсоткову пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з цим зазначає, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2019.

26.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №39973), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що згідно баз даних ДФС України у власності ОСОБА_1 перебуває наступна нерухомість: квартира загальною площею 48,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок загальною площею 642,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі наведених даних у автоматичному режимі засобами ІС «Податковий блок» були сформовані податкові повідомлення - рішення №0013765-5607-0832 від 23.04.2019 та № 0013766-5607-0832 від 23.04.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. Разом з цим, зауважує, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 №3/7 встановлено податок на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2018 рік, а отже, рішення міською радою прийнято до 15 липня, з дотриманням строків, встановлених п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України. Так, рішенням Мелітопольської міської ради на 2018 рік визначені пільги зі сплати податку тільки для об`єктів нежитлової нерухомості, в той час як у власності позивача перебуває об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України). Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Отже, податковим органом при визначенні позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік вірно враховано загальну площу житлового будинку, що складає 642,7 кв.м. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.09.2019 розгляд справи відкладено до 29.10.2019.

Ухвалою суду від 29.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 04.12.2019 та розгляд справи відкладено до 26.11.2019.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 16.12.2019.

16.12.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 53116) про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечує, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Із матеріалів справи (договір дарування житлового будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяги про державну реєстрацію прав) вбачається та учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомості, а саме:

квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,5 кв.м;

двоповерхового житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , підстава договір дарування житлового будинку, серія та номер 694, виданий 17.06.2013, видане приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., загальною площею 642,7 кв.м, житловою площею 201,1 кв.м.

23.04.2019, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

№0013766-5607-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 42696,54 грн.;

№0013765-5607-0832, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 1335,43 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернулась до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України. Яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктами оподаткування у відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

У свою чергу, за приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до п.п.266.2.2 «є» п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що житлові приміщення, належні позивачу, під пільгу, встановлену п.п.266.2.2 «є» п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не підпадають.

Разом з цим, відповідно до п.3 ч.4 Рішення 32 сесії Мелітопольської міської ради VIІ №3/7 від 26.06.2017 стовідсоткова пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на території міста Мелітополя, надається на наступні об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб: господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо, очисні споруди (а.с.28-29).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником об`єктів нерухомості, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,5 кв.м. та будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 642,7 кв.м.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двоповерховий житловий будинок з вбудованими господарськими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , підстава: договір дарування житлового будинку, серія та номер 694, виданий 17.06.2013, видане приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., загальна площа 642,7 кв.м, житлова площа 201,1 кв.м (а.с.27).

Так, в будинку є вбудовані господарські приміщення, що підпадають під пільги, передбачені підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 та встановлені в п.3 ч.4 Рішення 32 сесії Мелітопольської міської ради VIІ №3/7 від 26.06.2017.

Зазначене також підтверджується технічним паспортом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який виготовлено 12.12.2007 Мелітопольським міжміським бюро технічної інвентаризації (реєстр. № 18381), який наявний в матеріалах справи (а.с.12-14).

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , доданого представником відповідача до відзиву, сумарна загальна площа об`єктів або їх часток складає 691,20 кв.м. (загальна площа квартири – 48,5 кв.м. + загальна площа двоповерхового житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями – 642,7 кв.м. (а.с.30).

Отже, відповідачем при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесенні податкових повідомлень - рішень від 23.04.2019 № № 0013766-5607-0832, 0013765-5607-0832 взята до уваги сумарна загальна площа об`єктів, в тому числі і вбудованих господарських приміщень, які підпадають під стовідсоткову пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2018 рік у зв`язку з вищезазначеним. Належних та переконливих доказів зворотнього представником відповідача не надано.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у загальному розмірі 44031,97 грн., відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень, – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.04.2019 № № 0013766-5607-0832, 0013765-5607-0832, які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.12.2019.

Суддя Ю.В. Калашник