Court ruling № 86193433, 09.12.2019, Vinnytsia District Administrative Court

УХВАЛА

м. Вінниця

09 грудня 2019 р. Справа № 120/3230/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд за участю уповноваженого представника справи за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України. У позовній заяві позивач просив:

- визнати протиправним дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.11.2017 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.11.2017 включно.

07.11.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому, крім іншого, заявлено клопотання про розгляд адміністративної справи за участю представника Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено у клопотанні достатніх аргументів про необхідність проведення судового засідання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд враховує, що факт не проведення та не виплати індексації грошового забезпечення відповідачем не оспорюється. При цьому, відповідач вважає, що відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації є правомірною підставою для не виплати індексації. Тому, спір у цій справі пов`язаний лише із питанням права, а зокрема застосування законодавства яке регулює правовідносини щодо проведення індексації грошових доходів населення.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, а представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, беручи до уваги, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмовій заяві, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про розгляд справи № 120/3230/19-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Богоніс Михайло Богданович