Decision № 86096813, 02.12.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 р. Справа№200/11136/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 23/03-1-18 від 09.08.2019 року про відмову позивачеві в призначення пенсії за вислугу років ;

- зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС з 09.08.2019 року;

- в порядку ст. 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, та зобов`язати відповідача протягом місяця, з моменту набрання чинності рішенням суду, подати звід про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачеві у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років МВС, оскільки у позивача на момент звільнення зі служби на пенсію (квітень 2015 року) наявна вислуга років 22 календарні роки, що відповідає вимогам п. "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши про те, що відповідно до положень п. "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", позивач має право на пенсію за вислугою років МВС, виключно за наявності в нього на день звільнення вислуги років 22 календарних років і більше. Посилаючись на те, що до календарної вислуги років не підлягає зарахуванню вислуга обчислена на пільгових умовах, зазначив, що станом на дату звільнення позивача його вислуга років саме у календарному обчисленні, становить лише 19 років 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до положень п. «а» статті 12 ЗУ № 2262-ХІІ. Крім того зазначено, що у позивача на дату звільнення був відсутній відповідний вік для призначення пенсії по вислузі років відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗУ № 2262-ХІІ, а також зазначено про те, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється виключно на підставі документів, які перебувають в матеріалах пенсійної справи, та саме органи пенсійного визначають правильність та повноту наданих документів для призначення пенсії. У зв`язку із наведеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 3 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 8-10).

Позивач є пенсіонером за вислугою років, про що свідчить посвідчення від 16 серпня 2016 року серії НОМЕР_3 (а.с. 12).

Відповідно до заяви про призначення пенсії від 05 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Донецькій області та просив призначити пенсію по інвалідності.

Як вбачається з подання Головного управління МВС України в Донецькій області від 05 травня 2015 року №156708 для призначення пенсії ОСОБА_1 , останньому встановлено інвалідність з 24 квітня 2015 року. З 16 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено в запас через хворобу; вислуга років для призначення пенсії складає 25 років 10 місяців 6 днів.

Згідно протоколу за пенсійною справою 0503013923 (МВС) від 05 червня 2015 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65% грошового забезпечення.

За пенсійною справою 0503013923 (МВС) від 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності та отримує пенсію у розмірі 40% грошового забезпечення.

Сторонами не заперечується, що відповідно до листа відповідача від 19 грудня 2018 року вих.№16529/03-1 зазначено, що в ході проведення перевірки правильності розміру пенсії головним управлінням було виявлено наявність переплати в сумі 106208,12 грн., у зв`язку із невірно визначеним видом пенсії (за вислугу років замість правильного - по інвалідності) відсотком розміру грошового забезпечення у розмірі 65% відповідних сум грошового забезпечення, та було зазначено, що пенсіонеру необхідно звернутися із заявою про добровільну сплату надміру виплачених коштів та проінформовано щодо отримання нового пенсійного посвідчення із зазначенням виду пенсії «по інвалідності».

23 січня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про здійснення перерахунку вислуги років, включивши до календарного та пільгового обчислення період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області в період з 07 квітня 2014 року до 16 квітня 2015 року, та направлення відомостей про перераховану вислугу років на адресу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.

Листом Головного управління національної поліції в Донецькій області від 13 лютого 2019 року вих. № 3-1/17/01-2019 позивача було повідомлено про проведення перерахунку його вислуги років та направлено на його адресу витяг з наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 07 лютого 29019 року № 2 о/с лк, в якому зазначено, що вислуга років станом на 16 квітня 2015 року у пільговому обчисленні склала 26 років 10 місяців та 21 день.

В листі Головного управління МВС України в Донецькій області від 01 березня 2019 року вих. № 3-32 лк вказано, що зазначений вище витяг з наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 07 лютого 2019 року №2 о/с лк було направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як органу до компетенції якого відносяться питання перерахунку, визначення розміру та виплати пенсії.

29 березня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про відновлення виплати пенсії за вислугу років з 30 листопада 2018 року, здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», надання копії довідки ліквідаційної комісією ГУ МВС України в Донецькій області від 14 лютого 2019 року № 63 лк, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надання копії електронного протоколу перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, надання копії електронного протоколу виплати пенсії в грудні 2015 року.

У відповідь на звернення позивача, управлінням був наданий лист від 11 квітня 2019 року вих. № 2162-3-01, в якому зазначено про те, що в ході проведення перевірки правильності розміру пенсії головним управлінням виявлено наявність переплати у зв`язку із невірно визначеним видом пенсії (за вислугу років замість правильного - по інвалідності) відсотком розміру грошового забезпечення у розмірі 65% відповідних сум грошового забезпечення. Також вказано, що згідно наданих головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області документів для призначення пенсії по інвалідності згідно Закону №2262, а саме у Поданні для призначення пенсії від 05 травня 2015 року № 156708 та у розрахунку вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ загальна вислуга років складає 25 років 10 місяців 6 днів, календарна - 19 років 5 місяців 1 день, крім того на день звільнення зі служби ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку. Окрім іншого, ОСОБА_1 повідомлено про проведення неодноразового перерахунку пенсії та роз`яснено порядок виплати перерахованої пенсії.

Рішенням суду від 27 червня 2019 року у справі № 200/6111/19-а, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ Донецької області про визнання протиправними дій щодо переведення з 01 грудня 2018 року з пенсії по вислузі років МВС на пенсію по інвалідності, визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС з 01 грудня 2018 року, зобов`язання перевести з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС з 01 грудня 2018 року були задоволені частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо переведення ОСОБА_1 з 01.12.2018 року з пенсії по вислузі років МВС на пенсію по інвалідності. Рішення набрало законної сили 30 липня 2019 року (а.с. 17-23).

09 серпня 2019 року позивач, з посиланням на вищевказане судове рішення від 27 червня 2019 року у справі № 200/6111/19-а, звернувся до відповідача із заявою про прийняття заяви про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС (а.с. 24, 24 з.б.).

Рішенням відповідача від 09.08.2019 року за № 23/03-1-18 позивачеві було відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС, у зв`язку із тим, що в наданому пакеті документів для призначення пенсії по інвалідності ГУ МВС України в Донецькій області, а саме в грошовому атестаті № 84 та у розрахунку вислуги років від 28.04.2015 року та від 13.02.2019 року містяться відомості про те, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 8 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі п. «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с. 28).

Листом відповідача від 15 серпня 2019 року за вих. № 4366-3-01, позивачеві були повідомлені аналогічні причини відмови у задоволенні його заяви про переведення з одного виду пенсії на інший (а.с. 25).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262), постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393 (далі - Постанова № 393).

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно з п. «а» статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно до статті 17 даного Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

- військова служба;

- служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

- час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

- час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

- час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за цим Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано;

- час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Великої Вітчизняної війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;

- час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;

- час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу;

- військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об`єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики;

- час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки;

- час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Статтею 17-1 Закону № 2262 визначено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із довідкою ГУ МВС України в Донецькій області від 14.01.2019 року №20лк про безпосередню участь особи в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач ОСОБА_1 у період з 07.04.2014 року по 16.04.2015 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с. 13).

Згідно із розрахунком вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1., який був складений ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області 13 лютого 2019 року, та направлений до Головного управління ПФУ в Донецькій області 14 лютого 2019 року, разом із витягом з наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 07.02.2019 року № 2 о/с лк про внесення змін до наказу від 16.04.2015 року № 23 о/с щодо оголошення вислуги років ОСОБА_1 :

- календарний строк служби позивача становить - 19 років 5 місяців 1 день;

- час навчання у цивільний навчальних закладах - 2 роки 3 місяці 23 дні;

- пільгова вислуга років - 5 років 01 місяць 27 днів;

- загальна вислуга років для призначення пенсії - 26 років 10 місяців 21 день (а.с. 15).

Суд зазначає, що норми Закону № 2262 та Постанови № 393 не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Крім того, вказаними нормативно-правовими актами не встановлено виключень стосовно того, що вислуга в пільговому обчисленні не може бути зарахована до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. Також нормами вищевказаних нормативно-правових актів не встановлено, що вислуга років у пільговому обрахуванні впливає лише на розмір пенсії та не може зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно із п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Закон № 2262 містить бланкетну норму, що відображена в статті 17-1, згідно із якою порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

За таких умов, з урахуванням періоду участі позивача в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці, вислуга років позивача складає понад 22 роки.

Статтею 48 Закону № 2262 визначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-12, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 12 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з п.п. 27 п. 4 Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2015 року № 1570 (у редакції наказу МВС України від 16.08.2016 року № 819 та від 29.09.2016 року № 1010) Департамент відповідно до покладених на нього завдань готує, у межах компетенції, документи щодо призначення пенсій персоналу апарату Міністерства.

За п.п. 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, судом встановлено, що на час звільнення з МВС позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідачем не заперечується, що станом на час розгляду заяви позивача від 09 серпня 2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ № 2262, в матеріалах пенсійної справи позивача був наявний розрахунок вислуги років, складений ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області 13 лютого 2019 року, та направлений до Головного управління ПФУ в Донецькій області 14 лютого 2019 року, та отриманий відповідачем 26 лютого 2019 року, разом із витягом з наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 07.02.2019 року № 2 о/с лк про внесення змін до наказу від 16.04.2015 року № 23 о/с щодо оголошення вислуги років ОСОБА_1 , згідно із яким загальна вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить - 26 років 10 місяців 21 день (а.с. 15).

Разом з тим, відповідач, не прийнявши до уваги зазначений розрахунок ГУ МВС України в Донецькій області, та не врахувавши пільгової вислуги років за час участі позивача в антитерористичній операції, протиправно відмовив позивачеві в у призначенні (переведенні на) пенсії за вислугу років відповідно до положень п. «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/517/17 від 07.06.2018 року.

Аналогічна правова позиція була також наведена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 року у справі № 360/1279/19.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/перерахунок/переведення з одного виду пенсії на інший, тощо, та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09 серпня 2019 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» розрахунку вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 , виданого ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області 13 лютого 2019 року, згідно із яким загальна вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить 26 років 10 місяців 21 день.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років МВС з 09.08.2019 року, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Стосовно позовних вимог про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, та зобов`язання відповідача протягом місяця, з моменту набрання чинності рішенням суду, подати звід про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 768,40 грн. (а.с. 3), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 23/03-1-18 від 09 серпня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 серпня 2019 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» розрахунку вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 , виданого ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області 13 лютого 2019 року, згідно із яким загальна вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить 26 років 10 місяців 21 день.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров