Decision № 86017148, 24.10.2019, Veselynivka District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 472/137/19

Провадження №2/472/185/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

за участі секретаря

судового засідання - Крамарчук Л.Б., Фігурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.

17 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 11 грудня 2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 16589 грн. 70 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1636,20 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 2600 грн. 39 коп., пені в розмірі 11086 грн. 93 коп. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) і 766 грн. 18 коп. (процентна складова).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача. У своїй відповіді на відзив від 18.06.2019 року, зокрема зазначив, що з відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах, які розташовані на офіційному сайті Банку, і складають Договір про надання банківських послуг. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили всі умови, зокрема і щодо сплати пені.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 24.10.2019 року до суду не з`явилися, але надали заяву про розгляд справи у їх відсутність. В судовому засіданні 20.06.2019 року з урахуванням відзиву на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що з розрахунку позивача не вбачається, за який період нарахована пеня, а тому не можливо встановити чи нарахована вона в межах позовної давності, чи ні, позов визнали частково, а саме, на суму в розмірі 5502,77 грн., заборгованість по нарахованій пені не визнали повністю.

Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , з урахуванням відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 31.10.2017 р. (а.с. 74).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (кредитний договір № б/н від 17.01.2007 р.) відповідач отримала кредит 17.01.2007 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 10.08.2013 року кредитний ліміт було збільшено до 12000 грн., строк дії кредитної картки до 31 жовтня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами зобов`язана була вносити щомісячний платіж до - 25 числа місяця, наступного за звітним. Із наданої позивачем Виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Внаслідок ненадання відповідачем своєчасно грошових коштів Банку виникла заборгованість, яка відповідачем не погашена. Останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено 26.05.2017 року в сумі 11,02 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та має відображення у розрахунку заборгованості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України)

Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши 17 січня 2007 року відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач систематично використовувала кредитні кошти, але їх повернення та сплата обов`язкових за умовами договору платежів відбувалося з порушенням умов укладеного сторонами договору.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та відсотків по ньому виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 11 грудня 2018 року становить 16589 грн. 70 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1636,20 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 2600 грн. 39 коп., пені в розмірі 11086 грн. 93 коп. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) і 766 грн. 18 коп. (процентна складова).

Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом визнала та не оспорювала їх, а тому заборгованість за ними підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження умов кредитування позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови). Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Власноручного підпису позичальника ці витяги не містять.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов надавались відповідачу для ознайомлення та узгодження, а також, що саме така редакція цих актів, що постійно змінювалась, діяла на час укладення кредитної угоди.

Роздруківка із сайту позивача, як доказ узгоджених сторонами умов кредитування, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, такий доказ не може вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того, фактично за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, у договорі передбачено два види відповідальності: штраф та пеня.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 р. та Верховним Судом у постанові №2-2171/11 від 25 липня 2018 р.

Виходячи з викладених обставин справи, положень закону та правової позиції, на відповідача може бути покладено лише один вид цивільно-правової відповідальності, а саме - штраф, оскільки умови його стягнення в Умовах та Правилах виписані в зрозумілій для позичальника формі і, ознайомлювавшись з ними, відповідач могла зрозуміти порядок їх нарахування.

За такого у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з нього на користь позивача необхідно стягнути, крім суми заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитними коштами, також і передбачений договором штраф, який складається з фіксованої частини та з процентної, щодо стягнення якого відповідач та представник відповідача в судовому засіданні не заперечували.

Таким чином відповідач повинен сплатити АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 1636,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2600,39 грн., штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі 766,18 грн., що разом становить 5502,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 637,19 грн. судового збору (5502,77 (сума задоволена судом) х 1921 (сума судового збору за позовну заяву) : 16589,70 (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 14, 19, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Кременівка Веселинівського району Миколаївської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору №б/н від 17.01.2007 року на загальну суму 5502 (п`ять тисяч п`ятсот дві) гривні 77 (сімдесят сім) копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 1636,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2600,39 грн., штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі 766,18 грн., та судовий збір в розмірі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має прво на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко