Court ruling № 85796098, 20.11.2019, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/16961/19

Провадження № 2/643/5191/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 Суддя Московського районного суду м. Харкова Єрмак Н.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, визнання записів недійсними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним без номерний наказ відповідача про звільнення позивача від 08.01.2019р.Визнати недійсним запис відповідача № 21 від 10.06.2015р. у трудовій книжці позивача.Визнати недійсним запис відповідача № 22 від 28.12.2018р. у трудовій книжці позивача.Визнати недійсним запис відповідача № 23 від 28.12.2018р. у трудовій книжці позивача.Визнати недійсним запис відповідача № 24 від 08.01.2019р. у трудовій книжці позивача.Зобов`язати відповідача надати позивачу замість його зіпсованої трудової книжки «Дублікат» трудової книжки, який виконати відповідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. А саме: без внесення до нього записів визнаних судом недійсними; усі внесені у «Дублікат» записи затвердити підписом та печаткою відповідача та підтвердити підписом посадової особи органу державної служби зайнятості і засвідчити його печаткою. Вищевказані дії виконати за рахунок відповідача без стягнення з позивача суми вартості цих дій.Зобов`язати відповідача зробити запис у «Дублікаті» трудової книжки позивача про прийняття його на роботу під № 21 від 10.06.2015р. відповідно до умов частин 2, З та п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зобов`язати відповідача змінити формулювання причини звільнення із «Звільнений за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП» на «Звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» та внести що запис у «Дублікат» трудової книжки під номером № 22, змінивши дату звільнення із 08.01.2019р. на день фактичного звільнення, надавши про це відповідний наказ. Днем фактичного звільнення (припинення трудового договору) рахувати день рішення суду по справі.Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 11.08.2019р по 31.12.2019р. у розмірі попередньо порахованої суми, що складає 21209,76 грн.Зобов`язати відповідача відповідно суми сплаченого позивачу середнього заробітку, провести обов`язкові відрахування до Пенсійного фонду.Стягнути з відповідача матеріальних еквівалент компенсації нанесеної позивачу моральної шкоди у сумі 100 000 грн.Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати позивача, що будуть фактично понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи у суді та підтверджені документально.Зобов`язати відповідача у день звільнення позивача надати йому довідки о заробітній платі за увесь період роботи у відповідача та нарахованих і фактично виплачених страхових внесків на обов`язкове пенсійне страхування.

Ухвалою судді від 21.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Встановлено, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, а саме, не в повній мірі сплачено судовий збір.

Так, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору.

Велика Палата підтвердила, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними винагороди за виконану роботу в передбачений законом строк.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є майновою.

Також, позовна заява містить одинадцять вимог немайнового характеру та вимогу про стягнення моральної шкоди.

Позивачем сплачено 768,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову,але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768 грн. 40 коп. і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9605,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становить 1921,00 грн.).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, позивачем не доплачено 8452,40 за одинадцять вимог немайнового характеру та 768,40 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди, що разом становить 9220, 80 грн.

В зв`язку з тим, що позивачем сплачено 768,40 грн. судового збору, а сума максимального розміру судового збору не повинно перевищувати 9605,00 грн., остаточна сума до сплати становить 8836,60 грн.

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: Одержувач УДКСУ у Московському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999607, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача 31216206020007, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір за подання до Московського районного суду м. Харкова заяви.

Таким чином, позивачу належить надати до суду докази на підтвердження сплати судового збору в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768 грн. 40 коп. і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9605,00 грн., або надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового бору відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, та надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 177, 260, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його позовної заяви до ФОП ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, визнання записів недійсними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, упродовж п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк позовна заява на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Єрмак