Справа № 2-2141
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2010 року Залізничний районний суд м.Львова в складі :
головуючого - судді Мусієвського Є.П
при секретарі – Пелещишин І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
в с т а н о в и в :
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.04.2001 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка звернулась в суд з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку, щомісячно з моменту пред”явлення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що сімейне життя в них не склалося, оскільки в них різні характери та погляди на життя, внаслідок чого між ними виникають постійні непорозуміння та сварки, що призвело до того, що з листопада 2009 року з відповідачем подружніх відносин не підтримують, фактично стали чужими людьми, перестали розуміти один одного, примирення між ними та подальше спільне життя неможливе.
В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги в частині стягнення аліментів, просить стягувати з відповідача на утримання сина аліменти в твердій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття та розірвати шлюб між ними, оскільки втратила до відповідача почуття любові та поваги.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що згідний на розірвання шлюбу, так як примирення між ними вже неможливе, сім”я розпалась остаточно, участь у вихованні дитини він буде приймати, не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити, так як сторони припинили сімейні відносини, подальше проживання подружжя та збереження сім”ї неможливе і сторони цього не бажають, відповідач добровільно на утримання дитини кошти не надає, тому шлюб між сторонами слід розірвати та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в твердій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
З ініціативи суду судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.104-105, 110, 112-114, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
Позов задоволити. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 28.04.2001 року Єлиховицькій сільській раді Золочівського району Львівської області, актовий запис № 11.
При оформленні розірвання шлюбу стягнути в дохід держави з ОСОБА_2 – 17 грн. 00 коп. державного мита, ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 15.02.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31215259700003, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389398, Банк ГУДК у Львівській області, код платежу 22050000.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів, а після подачі заяви апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області та до суду першої інстанції, який ухвалив дане рішення протягом двадцяти днів.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал у справі № 2-2141/2010р. Рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.
Суддя Мусієвський Є.П.
The court decision No. 8567907, Zaliznychnyi District Court of Lviv City was adopted on 26.02.2010. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 2-2141/2010. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: