Decision № 85646225, 13.11.2019, Monastyryshche District Court of Cherkasy Oblast

Провадження № 2/702/294/19

Справа № 702/664/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю секретаря - Прилуцької О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач – акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.10.2015 в сумі 27489,29 грн.

Підставами позову вважає те, що відповідно до укладеного договору заяви № б/н від 12.10.2015 ОСОБА_1 (далі-відповідач) отримала кредит у розмірі 11000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Крім цього, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в позивача, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Позивач свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.06.2019 має заборгованість в загальній сумі 27489,29 грн., яка складається з наступного: 8861,84 грн. – тіло кредиту; 6969,26 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9072,99 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 800,00 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1285,20 грн - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 27489,29 грн. за кредитним договором № б/н від 12.10.2015 та судові витрати.

Представник позивача на адресу суду подав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву від 04.011.2019 згідно якої просить суд зільнити її від пені та штрафу в зв`язку з дуже важким матеріальним становищем. Вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких дитина-інвалід підгрути «А». Дитина постійно потребує стороннього догліду в зв`язку з чим вона не має змоги працювати. Дитина постійно хворіє, вони часто відвідують лікувальні заклади області та столиці, тому кошти, які вона має йдуть на лікування. Дитина народилась з вродженою вадою серця, була прооперована, потім поставили діагноз з вадами психолої, розумова відсталість, мовні розлади. Є потреба у підгузках та потребує постійного догляду. На другу дитину отримує лише аліменти. На підтвердження даної заяви надала суду документи згідно яких:

- відповідно свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є їхньою матір`ю;

- згідно довідки № 1043 від 02.10.2019, яка видана виконавчим комітетом Цибулівської селищної ради, діти ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 2009 року народження, інвалід дитинства підгрупи 1А, та ОСОБА_3 , 2014 року народження дійсно проживають з матір`ю і знаходяться на її утриманні;

- згідно довідки № 1044 від 02.10.2019, яка видана виконавчим комітетом Цибулівської селищної ради, про те, що за ОСОБА_1 , по Цибулівській селищній рада рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка не рахується;

- згідно медичного висновку № 13 про дитину інваліда віком до 18 років підгрупи А який виданий поліклінічним відділом Монастирищенської ЦРЛ 07.03.2014, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання: полімерна розумова відсталість з мовними розладами, несформованими навиками акуратності, низьким рівнем функціонування F71. Оперована вада серця. Висновок дійсний до 30.06.2027. Дане захворювання підтверджено також: корінцем медичного висновку № 13 про дитину інваліда віком до 18 років від 11.04.2012; консультативним висновком національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова від 20.01.2011; консультативним висновком національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова № 658 від 03.04.2012; медичною картою амбулаторного хворого № 1410907 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України» від 07.05.2014; консультативним висновком № 1902/14 ДУ «Інститут отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка НАМН України» від 19.05.2014; консультативним висновком спеціаліста ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України» від 07.05.2014; випискою з медичної карти № НОМЕР_3 стаціонарного хворого ОСОБА_2 педіатричного відділення № 2 КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня»; епікризом-випискою з історії хвороби № 604 КЗ «Черкаський обласний психоневрологічеий диспансер» від 30.05.2013; випискою карт № НОМЕР_4 відділення хірургічного лікування вад серця у новонароджених та дітей молодшого віку; медичним висновком Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України від 31.10.2011; консультативним висновком спеціаліста Черкаського обласного перинатального центру Медико-генетичної консультації від 21.03.2012; посвідченням серії НОМЕР_5 № 017543 від 08.07.2010.

Перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 15831,10 грн. в частині заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, з врахуванням наступного:

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № б/н від 12.10.2015, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000,00 грн. (а.с.15).

Всі умови надання кредиту, передбачені в заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах, які складають між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом відповідача в заяві (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Добровільне підписання відповідачем договору кредиту № б/н від 12.10.2015, свідчить про згоду особи, яка його підписувала, з текстом та всіма умовами, викладеними в цьому документі.

Виходячи із положень ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання по погашенню кредиту, передбачені Договором № б/н від 12.10.2015, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та клієнтом – ОСОБА_1 станом на 17.06.2019 (а.с.10-14), відповідно до якого заборгованість за кредитом становить 27489,29 грн, яка складається з наступного: 8861,84 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 6969,26 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 9072,99 грн. - нарахована пені за прострочене зобов`язання; 800,00 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1285,20 грн. - штраф процентна складова.

Будь-якого іншого розрахунку заборгованості сторонами суду не надано. Відповідач суду доказів наявності угоди про відстрочку сплати боргу чи про його погашення не надав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідач суду не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач кредит не отримував, доказів того, що підписи в заяві про бажання отримати кредит не його, доказів отримання кредитних коштів та використання кредитної картки всупереч волі відповідача іншими особами, та доказів наявності спору щодо суми боргу за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, або того, що відповідач сплатив заборгованість за тілом позивачеві.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1, 2 ст. 551 ЦК Українипредметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника (відповідача) ОСОБА_1 від 12.10.2015 процентна ставка не зазначена (а.с.15).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 12.10.2015, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.10.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.07.2019), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Наказ ПриватБанку «Про затвердження Умов та правил надання банківських послуг» від 06.03.2010, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять її підпису.

З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 12.10.2015 шляхом підписання заяви-анкети й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 , оскільки лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 12.10.2015 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

А тому, на підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача нараховану пеню за прострочене зобов`язання; нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штрафу (фіксовану частину) та штрафу (процентну складову), не підлягають до задоволення, оскільки дані умови та правила надання банківських послуг прямо не передбачені в анкеті-заяви, відповідач в письмовому вигляді не підписувала ні кредитного договору, ні “Умов та правил надання банківських послуг”, ні “Тарифів Банку”, а також змін до них та нею не визнаються.

Разом з тим, суд вважає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір б/н від 12.10.2015 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» відповідач не повернула, а також вимоги частини другої ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8861,84 грн. та заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 6969,26 грн., тобто в загальній сумі 15831,10 грн., є обґрунтованими вимогами, а тому наявні правові підстави для задоволення цих вимог позивача.

Про правильність застосування до спірних правовідносин даних норм права свідчить постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Судові витрати суд стягує з відповідача згідно вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, пропорційно задоволеній сумі позову.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №PROM1BV0JE від 21.06.2019 (а.с.1), оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 57,59 % (15831,10 грн. х 100% : 27489.29 грн), тому з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1106,30 грн. (1921,00 грн. х 57,59 % : 100 %).

В задоволенні позову в іншій частині необхідно відмовити.

Керуючись статтями 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 133,141, 223, 247, 258-260, 263-265, 274-279, 280-289, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 27489,29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.10.2015 у розмірі всього 15831,10 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 10 копійок), в тому числі: 8861,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6969,26 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в сумі 1106,30 грн. (одну тисячу сто шість гривень 30 копійок).

В задоволенні позову в іншій часині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення протягом тридцяти днів з дня його оголошення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.І. Діденко