Decision № 85643378, 13.11.2019, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2457/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду запиту на інформацію від 12.07.2019.

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року з урахуванням виплачених коштів відповідно до протоколу від 14.06.2019 № 76 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати Міністерство оборони України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи починаючи з 14.11.2017 з причин поранення, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Проте, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18 йому виплачена грошова допомога в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, що на його думку, є порушенням його прав.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив, який судом не приймається до уваги, оскільки підписаний неуповноважним представником Міністерства оборони України ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що згідно з інформацією, яка міститься на сайті Міноборни з 29.08.2019 Міністром оборони України призначений ОСОБА_3 , проте довіреність від імені вказаної особи суду не надана. Подана до відзиву копія довіреності, яка засвідчена ОСОБА_4 , не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво. Таким чином довіреність від Міноборони, підписана колишнім Міністром оборони України Полтораком С. та її копія, не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на представництво Міністерства оборони України у даній справі, що є порушенням ст.55,59 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 09.11.1986 по 10.11.1988 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР, що підтверджується військовим квитком останнього від 09.11.1986 серії НОМЕР_1 та довідкою Прилуцького об`єднаного міського військового комісаріату від 07.12.2017 № 3500.

З 01.06.1987 по 18.05.1988 ОСОБА_1 у складі військової частини пп 71351, яка входила до складу діючої армії у Афганістані, безпосередньо приймав участь у бойових діях, що підтверджується довідкою Прилуцького об`єднаного міського військового комісаріату від 06.12.2016 № 4577.

Як вбачається з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 20.12.2016 № 2928/Ж щодо ОСОБА_1 , описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1988 році.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.12.2016 № 5169 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох верхніх кінцівок, сідничних ділянок, правої нижньої кінцівки (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.11.2017 серії АВБ № 058021 під час первинного огляду позивачу встановлено з 14.11.2017 третю групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, на строк до 01.12.2018.

14.12.2017 позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Наведені факти встановлені рішеннями Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18 та від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18, які набрали законної сили.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення листом від 21.02.2018 № 248/3/6/542 заяви ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Листом від 27.08.2018 № 5/3759с Військовим комісаром Чернігівського обласного військового комісаріату, на виконання рішення суду, на ім`я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги за рішенням суду.

Протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.11.2018 № 115, остання відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18, яке набрало законної сили 27.02.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв`язку з не розглядом протягом двох місяців. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем прийнято рішення - протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 № 76, яким позивачу призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011).

Розділом ІІ Закону №2011, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно пункту першого статті 16 Закону України №2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом четвертим пункту другого статті 16 Закону №2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону № 2011 (станом на час встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу – 14.11.2017) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 2 Порядку №975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно п.2 ст. 16-3 Закону №2011 у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 № 76 позивачу на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року в сумі 112000,00 грн.

Вищевказана допомога перерахована позивачу Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на картковий рахунок 12.07.2019, що не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Крім того, з огляду на матеріали справи не вбачається, що відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, не є наслідком недотримання позивачем процедури звернення або надання не всіх документів, визначених Порядком № 975.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо вчинення певних дій щодо повторного розгляду заяви.

Суд також звертає увагу, що головним розпорядником коштів в даному випадку є Міністерство оборони України, яке приймає рішення щодо проведення такої виплати та перераховує необхідні для цього кошти.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939 (далі - Закон № 2939) кожна особа має право на доступ до інформації про неї, яка збирається та зберігається. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2019 позивач направив на адресу відповідача запит на інформацію. Відповідь на запит позивача відповідач зареєстрував 30.07.2019 за вих. № 0290/К-1131/ПВТ/1019, однак відповідь на запит, направлена 07.08.2019 відповідно до поштового штемпеля на конверті.

Отже, відповідач в порушення ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 відповідь на запит позивача в термін п`яти робочих днів не надав, чим допустив протиправну бездіяльність щодо дотримання строків розгляду запиту на інформацію.

Тому, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду запиту на інформацію від 12.07.2019.

У той же час суд зазначає, що якщо рішення відповідного органу визнано судом протиправним, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Крім того, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправним та скасування пункту 8 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 № 76;

- зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року з урахуванням виплачених відповідно до протоколу від 14.06.2019 № 76 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, коштів.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання Міністерства оборони України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто Кодексом адміністративного судочинства України визначено встановлення судом судового контролю, як право суду, а не його обов`язок, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні даної вимоги.

Частиною 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) щодо порушення строків розгляду запиту на інформацію від 12.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати пункт 8 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 № 76.

Зобов`язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року з урахуванням виплачених відповідно до протоколу від 14.06.2019 № 76 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, коштів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.

Суддя О.Є. Ткаченко