Court ruling № 85643326, 14.11.2019, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/3295/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лобан Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 несплаченої (заборгованої), як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 по 30.07.2010 та з 08.03.2011 по дату ухвалення судового рішення, а невиплачену підвищену пенсію - заборгованістю, зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2006 по 30.07.2010 та з 08.03.2011 по дату ухвалення судового рішення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, звернути рішення суду до негайного виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 2 статті 122 цього Кодексу передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

З позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує не нарахування та невиплату ОСОБА_1 несплаченої (заборгованої), як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 по 30.07.2010 та з 08.03.2011, але з позову вбачається, що начеб-то про порушення своїх прав позивач офіційно дізналась з листа відповідача від 16.10.2019 за вих. № 4017/02/70-12, та не була обізнана про вимоги Законів і нормативно - правових актів, та про порушення її прав.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З вказаного вбачається, що довготривала не обізнаність позивача про зміни до законів або про прийняття нових законодавчих актів не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом, що свідчить про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених за період до 06.06.2019.

Хоча КАС України не містить конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку, з цього приводу у Європейського Суду з прав людини склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Також у рішенні ЕСПЛ "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" зазначено, що право на справедливий суд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не є абсолютним, оскільки підлягає законним обмеженням - строком давності.

При цьому, позивачем не підтверджено поважність пропуску строку звернення до суду жодним належним та допустимим доказом, яким не являється лист відповідача від 16.10.2019, на який посилається позивач.

Отже, судом, в порушення статті 123 КАС України, встановлено, що підстави, вказані позивачем щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнані судом неповажними.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому згідно зі статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу десятиденного строку, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини 4 до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно статті 294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Лобан