
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
13 листопада 2019 р. справа № 520/9278/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов`язання Немишлянського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області вклеїти в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , фотокартку у зв`язку із досягненням 25-річного віку.
Аргументуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що зверталась до відповідача з відповідною заявою щодо вклеювання в її паспорт громадянина України зразка 1994 року фотокартки у зв`язку із досягненням нею 25-річного віку. Однак, відповідач протиправно відмовив позивачу у вклеюванні фотокартки у зв`язку із відсутністю відповідного рішення суду.
Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Немишлянського районного відділу у місті Харкові (далі за текстом - РВ, Районний відділ, владний суб`єкт), з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що у зв`язку з відсутністю відповідного рішення суду, громадянці ОСОБА_1 було відмовлено у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року. Разом з тим, після усунення вказаних недоліків позивач не позбавлена права на повторне звернення з питання оформлення паспорта громадянина України.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 05.11.2010 року.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилось 25 років.
22.08.2019 року звернулась до Немишлянського районного відділу у місті Харкові ГУДМС України в Харківській області з проханням вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки нову фотокартку у зв`язку з досягнення 25-річного віку. До заяви позивачем було надано додатки: паспорт громадянина України, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.; документ, що містить фотозображення особи.
Судом встановлено, що при зверненні до міграційного органу із вказаною заявою позивач зазначала, що не надає згоду на збір і облік персональних даних, забороняє передачу будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування будь-яких інших індетифікаторів. Керуючись Конституцією України та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.06.2019 року №620/33591, просила вклеїти до її паспорта громадянина України фотокартку із зображенням позивача.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви з додатками, Районний відділ листом №6323-2354/6323-19 від 27.08.2019 року відмовив позивачу у вклеюванні фото в паспорт. Відповідач, в якості підставі для відмови у задоволенні прохання позивача, послався на положення Постанови КМУ № 302, яким визначено, що обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Також вказано, що у зв`язку з тим, що позивачем подано не повний перелік документів, а саме відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби вклеїти фотокартку після спливу місячного терміну у Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області відсутні правові підстави щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України зразка 1994 року на ім`я позивача після спливу тридцяти денного строку. Владний суб`єкт посилався на норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.06.2019 року №620/33591 та на Постанову Кабінету Міністрів України від 04.04.2019 № 398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 25.03.2015 № 302».
Як з`ясовано судом, єдиною причиною відмови адміністративним органом указана відсутність рішення суду про зобов`язання вклеїти фотокартку після спливу місячного терміну.
Перевіряючи відповідність закону оскарженого діяння владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застереження з приводу збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, включено законодавцем до тексту ч.2 ст.32 Конституції України.
Відтак, таке застереження повинно дотримуватись органами державної влади при реалізації владних повноважень.
За змістом ч.ч.1 і 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частинами 1 і 2 ст. 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Як указано у ч. 1 ст. 92 Основного Закону України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
На розвиток ст. 5 цього закону Верховною радою України було прийнято Положення про паспорт громадянина України (затверджене постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ; далі за текстом - Положення №2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 названого Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, законодавством, чинним на момент звернення заявника, було передбачено дві форми паспорта громадянина України: як у вигляді книжечки, так і у вигляді картки.
Поряд із згаданими вище актами права, суспільні відносини з приводу видачі особі паспорта громадянина України на момент виникнення спору одночасно унормовувались і приписами Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Так, згідно зі ст. 13 означеного закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Згідно пп. 6 п. 6 Порядку № 302, обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
При цьому, згідно пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до п. 131 Порядку № 302, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Таким чином, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Як зазначив позивач у позовній заяві, звертаючись до владного суб`єкта, позивач вказала, що не надає згоду на збір і облік персональних даних, забороняє передачу будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування будь-яких інших індетифікаторів.
З матеріалів справи судом встановлено, що у позивача також відсутній ідентифікаційний код.
Разом з тим, позивач звернулась до вказаних органів із пропуском місячного терміну, адже 25 років їй виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначалось вище, Положення № 2503-XII не містить вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення 25-річного або 45-річного віку, в той час як постанова № 302 у цьому випадку зобов`язує отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі.
Отже, норми Порядку № 302, прийнятого на виконання вимог Закону № 5492-VI (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1474-VІІ), на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на документування паспортом у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, у разі, якщо такий громадянин досяг 25-річного віку та не звернувся до органів ДМС протягом місяця після цього.
Примушування громадянина до отримання паспорту у вигляді картки з безконтактним електронним носієм є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.09.2018 по справі № 806/3265/17, а також Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2019 по справі № 820/155/18, які є обов`язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд вважає за необхідне вказати, що при вирішенні питання про застосування підзаконного нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.
Такий висновок суду випливає як з приписів ст.8 Конвенції та сталої практики Європейського Суду з прав людини, так і вимог ч.2 ст.2 КАС України.
У свою чергу, відсутність у позивачки дійсного паспортного документу суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.
Разом з тим, 03.04.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І-за № 620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Згідно розділу 5 вказаного Тимчасового порядку третя і п`ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років. Для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.
Приєднаними до справи документами засвідчені ті обставини, що звернення заявника не містило дефектів у складі та достовірності документів.
Відмова адміністративного органу мотивована виключно відсутністю відповідного рішення суду про зобов`язання Районного відділу вклеїти фотокартку після спливу місячного терміну. Будь-яких інших юридичних та фактичних мотивів в основу оскарженої відмови адміністративним органом не покладено.
Доказів того, що інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вимагають документування заявника виключно паспортом громадянина України у формі картки матеріали справи не містять.
У справі відсутні також докази об`єктивної здатності завдання шкоди переліченим інтересам самим лише фактом вклеювання фотокартки позивача в її паспорт громадянина України у порядку Положення №2503-ХІІ.
Беручи до уваги, не спростовані у ході розгляду справи обставини існування у заявника релігійних переконань, а також обставини належності, достовірності та достатності поданих заявником документів саме лише обставина відсутності рішення суду з огляду на норми Положення №2503-ХІІ та Тимчасового порядку №456, суд вважає належним способом захисту прав особи обтяження владного суб`єкта обов`язком вклеїти в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , фотокартку у зв`язку із досягненням 25-річного віку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов`язок доведення відповідності рішення (діяння) переліченим вище критеріям покладено на владного суб`єкта приписами ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки матеріали справи не містять даних про суперечність задекларованого заявником наміру інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, то позов належить задовольнити.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Зобов`язати Немишлянський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул.. Харківських дивізій, 17, м. Харків, 61091 код ЄДРПОУ 37764460) вклеїти в паспорт серії НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фотокартку у зв`язку із досягненням 25-річного віку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Немишлянського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул.. Харківських дивізій, 17, м. Харків, 61091 код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 05.11.2010 року) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Старосєльцева
The court decision No. 85641442, Kharkiv District Administrative Court was adopted on 13.11.2019. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data easily.
This decision relates to case No. 520/9278/19. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: