Decision № 85641083, 13.11.2019, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/4738/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ГУ ДФС в Одеській області (Код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, вул. Семінарська 5, м. Одеса) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чорноморське управління ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що понад десять років не працювала та будь-якого доходу із здійснення підприємницької діяльності не отримувала. На думку позивача, лише наявність статусу фізичної особи-підприємця не означає, що така діяльність здійснювалась та отримувався дохід. 30.07.2019 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивач вказує, що згідно Єдиного реєстру боржників щодо неї Інформація відсутня.

Ухвалою суду від 09.08.2019 р позов залишено без руху у зв`язку з необхідністю надати до суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору, та приведену у відповідність до приписів ст. 5 КАС України позовну заяву відповідно до кількості учасників справи.

02.09.2019 р. на виконання вимог ухвали суду позивачем подано уточнену позовну заяву з додатками.

Ухвалою від 09.09.2019 р. позивачу продовжено строк на усунення недоліків.

18.09.2019 р. позивачем усунуто недоліки, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 20.09.2019 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем також заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року № Ф-11296-53 до набрання чинності судовим рішенням.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову зазначену в прохальній частині позовної заяви - залишено без розгляду.

09.10.2019 року за вх. №36892/19 відповідачем подано відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню обґрунтовуючи це тим, що з 01.01.2017 до ст. 7 Закону №2464 внесено зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року. Тобто, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком.

Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 06 серпня 2007 року по 30 липня 2019 року.

26 липня 2019 року ОСОБА_1 вручено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року № Ф-11296-53 про сплату недоїмки єдиного внеску не загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 21030,90 грн.

Згідно вимоги, розрахунок недоїмки зроблено на підставі даних Інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 30.07.2019 року про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця 30.07.2019 року внесено запис № 25540060002043532 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI, в редакції на час винесення спірної вимоги), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частинами 2-3 статті 9 Закону України №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.11 ст.9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до приписів ч.1,2 ст.25 Закону України №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зауважує, що положеннями ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI, що також кореспондують положенням п.5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачено можливість платника оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, у випадку з його незгоди з визначеною у податковій вимозі сумою боргу (недоїмки).

Доказів оскарження спірної вимоги в адміністративному порядку позивачем суду надано не було.

Твердження представника позивача про неправомірність такої вимоги з огляду на те, що до неї не було долучено розрахунку, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства формування та надсилання розрахунку до податкової вимоги не вимагається, а передбачається лише можливість оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція), передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Матеріалами справи підтверджується дотримання порядку формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-11296-53.

Пунктом 5 Розділу VI Інструкції встановлено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Відповідно до приписів п.6 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Згідно з ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як встановлено судом, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-11296-53 винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, тобто на підставі даних інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

01.01.2017 до ст. 7 Закону №2464 внесено зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 року таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, фізичні особи - підприємці у 2017 році, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не меншому ніж 704 грн.( Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на весь 2017 рік становить 3200 грн.) (тобто 3200 *22/100=704). Тобто за цілий 2017 рік розмір єдиного соціального внеску складає: 704*12=8448 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2018 рік - 3728 грн., тобто за 2018 року - визначений розмір ЄСВ складає 3723*22/100*3=2457,18 грн., загальна сума за 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року -9828,72 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2019 рік - 4173 грн., тобто за 2019 року - визначений розмір ЄСВ складає 4173*22/100*3=2754,18 грн., загальна сума за І квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Судом встановлено, що згідно наданої копії інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з визначенням сум, нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік, 2018 рік, та І квартал 2019 року загальна сума боргу станом на 30.04.2019 становить 21030,90 грн.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач має право на звільнення від сплати єдиного внеску та доказів того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, суду надано не було.

Тому, у ОСОБА_1 наявний обов`язок зі сплати недоїмки, штрафу та пені по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 21 030,90 грн.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується інтегрованими картками платника, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 року № Ф-11296-53 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, долученими відповідачем до матеріалів справи, та іншими доказами, наявність заборгованості не спростована позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи на підставі належних та допустимих доказів повністю доведено правомірність своїх дій, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чорноморське управління ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.

.