Court ruling № 85621077, 14.11.2019, Dovhyntsivskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 211/6230/19

Провадження № 2/211/2289/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Ткаченко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк « про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк « про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди . Мотивуючи позовні вимоги тим, що між банком та нею укладено кредитний договір. 01 03 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено нотаріальний напис про стягнення з неї грошових коштів. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу виконавчий напис визнано таким , що не підлягає виконанню . Разом з тим за виконавчим написом стягнуто з неї 21606 грн. 69 коп. , які вона просить стягнути з відповідача , та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Посилаючись на захист прав споживача, вищевказаний позов подано за підсудністю до Довгинцівського районного суду за місцем мешкання позивача та не оплачений позивачем судовий збір.

Позовна заява підлягає направленню за підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як зазначено в позовній заяві юридична адреса відповідача місто Київ АДРЕСА_1 .. Андріївська АДРЕСА_2 , що територіально не відноситься до юрисдикції Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Як вбачається з матеріалів позову, звертаючись за підсудністю до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, позивач керувався ст.28 ч.5 ЦПК України, пред`являючи позов за своїм зареєстрованим місцем проживання посилаючись на те, що виниклі правовідносини стосуються порушення її прав як споживача..

З даним твердженням суд погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з підстав, пов`язаних з виконанням виконавчого напису та поворотом його виконання, що не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначений предмет позову не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.1 ч.1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність згідност. 32 ЦПК України не допускаються.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги, що провадження не відкрито, розгляд справи не розпочався, а позов пред`явлений до юридичної особи, доходжу висновку про необхідність направлення справи до Подільського районного суду міста Києва за підсудністю.

Керуючись ст.27,31,187,258-260,353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Направити справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк « про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди до Подільського районного суду м. Києва за підсудністю.

Копію ухвали направити позивачу та його представнику адвокату Лисиці Тетяні Ігорівні до відому.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення ухвали.

Суддя: С. В. Ткаченко