Decision № 85617536, 06.11.2019, Commercial Court of Chernihiv Oblast

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/649/19 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/649/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», вул. Малиновського, буд. 55-А, м. Чернігів, 14020

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів», вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030

про стягнення 740750грн.10коп.,

у присутності представників сторін:

від позивача: Бузини Н.В. - адвоката (ордер серії ЧН №037932 від 30.07.2019)

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 06.11.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 604609грн.85коп. заборгованості по сплаті за електричну енергію, 32079грн.95коп. пені та 2768грн.17коп. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі підписаної відповідачем заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2019 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, а саме – протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту отримання цієї ухвали.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400045148728 вищевказана ухвала суду від 09.08.2019 вручена відповідачу 12.08.2019.

Враховуючи, що ухвала суду від 09.08.2019 отримана відповідачем 12.08.2019, тому останнім днем подання до суду відзиву є 27.08.2019.

У вказаний строк відповідач відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем відзив на позов не подано у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст.178 цього ж Кодексу справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

02 вересня 2019 року позивачем подано до суду заяву №4/1 від 30.08.2019 про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог. В заяві, яка була підтримана представником позивача під час підготовчого засідання, позивач стверджує, що станом на 02.09.2019 збільшився період невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманої електроенергії, в зв`язку з чим позивачем подаються додаткові документи на підтвердження такого факту, а також в зв`язку із збільшенням суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 740750грн.10коп. основного боргу, 32079грн.95коп. пені та 2768грн.17коп. трьох процентів річних. Проте, під час підготовочого засідання представник позивача заявив про допущену помилку у підрахунках, в зв`язку з чим судом розгляд цієї заяви відкладено.

У підготовчому засіданні 02.09.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження стороку підготовчого провадження на 30 днів, а також постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2019 о 10год.00хв.

27 вересня 2019 року через канцелярію суду до справи від позивача вдруге надійшла заява від 24.09.2019 №4/2 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 705901грн.98коп. боргу за електричну енергію, 32079грн.95коп. пені, нарахованої за період з 24.05.2019 до 31.07.2019, 2768грн.17коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.05.2019 до 31.07.2019. До заяви позивачем додано докази надсилання її копії відповідачу.

Аналіз змісту вищевказаної заяви свідчить, що позивачем збільшено на 101292грн.13коп. розмір заявленої до стягнення суми основного боргу за період, який не був включений при обчисленні суми боргу у позовній заяві, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 705901грн.98коп. боргу за електричну енергію, решта вимог, а саме: про стягнення 32079грн.95коп. пені та 2768грн.17коп. трьох процентів річних залишились незмінними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Приймаючи до уваги, що заява подана до закінчення підготовчого провадження, до заяви додані докази направлення її копії та копій доданих до неї документів відповідачу, тому судом заява задоволена, прийнято збільшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу і спір вирішується з її урахуванням, про що було зазначено у протоколі судового засідання від 16.10.2019.

У зв`язку з прийняттям заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог має місце нова ціна позову – 740750грн.10коп., а позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 705901грн.98коп. заборгованості за електричну енергію, 32079грн.95коп. пені та 2768грн.17коп. 3% річних.

До початку підготовчого засідання, призначеного на 16.10.2019 о 10год.00хв., від позивача через канцелярію суду до справи надійшло клопотання про залучення доказів від 16.10.2019 №4/3, до якого додана копія рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2019 у справі №927/365/19. Обгрунтовуючи необхідність залучення цього документу до матеріалів справи, позивач стверджує про встановлення у цьому рішенні обставини щодо наявності договірних відносин між стронами у даній справі.

Вказане клопотання разом з доданим до нього документом залучені судом до матеріалів справи, однак не приймаються судом до уваги з огляду на таке:

Відповідно до ч.2,4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Судом встановлено, що додана позивачем до клопотаня копія рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2019 у справі №927/365/19 не засвідчена у встановленому законом порядку та не є витягом з офіційного сайту бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень, а відтак залишається поза увагою суду.

Протокольною ухвалою від 16.10.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019 о 10год.00хв.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою від 16.10.2019. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідача в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача 31 грудня 2018 року Приватним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (відповідач у справі), як споживачем підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктами споживача, споживач з 01.01.2019 приєднається до договору про постачання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» за регульованим тарифом та комерційної пропозиції №4. Вказана обставина відповідачем не заперечувалась, доказів на спростування цієї обставини відповідачем не надано.

У заяві-приєднання (а.с. 24) зазначені, зокрема, адреса об`єкту та ЕІС-код точок комерційного обліку за об`єктом споживання, вказано про приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі по тексту – договір).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що договір про постачання електричної енергії споживачу, бланк заяви-приєднання та комерційні пропозиції оприлюднені на офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою:http://cn.enera.ua/.

У пункті 2.1 договору вказано, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 6.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Сторонами у справі підписано та скріплено печатками комерційну пропозицію № 4 «КЛІЄНТ» для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов`язки постачання якому покладені на постачальника універсальної послуги (надалі - комерційна пропозиція № 4 «КЛІЄНТ»), що є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії (а.с. 25-26).

Відповідно до комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ», розділом «Ціна» передбачено, що постачання електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) за 1 кВт1*год постачальника, яка визначається за формулою: Ц=1,1*ОРЦ, де ОРЦ – прогнозована оптова ринкова ціна, затверджена НКРРЕКП на відповідний розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Фактична ціна(тариф) купованої споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті-купівлі продажу електроенергії розраховується (визначається) постачальником за формулою: Цфакт=(Вфакт/Wфакт)*Ппост, де Вфакт=фактична вартість купівлі постачальником обсягів електроенергії споживача у ДП “Енергоринок” з урахуванням ПДВ, яка визначається як сума добутків погодинних обсягів споживання електроенергії споживачем та фактичної ціни години за кожну годину кожної доби розрахункового періоду з урахуванням розподілу небалансів та акцизного податку ДП «Енергоринок»; Wфакт – фактичні обсяги споживання електроенергії споживачем у розрахунковому періоді, Ппост- коефіцієнт прибутковості постачальника. Для цієї комерційної пропозиції Ппост =1,033.

Відповідно до умов комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ», а саме у розділі «Спосіб оплати» передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:

- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 5 числа розрахункового місяця - 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 15 числа розрахункового місяця - 30% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати, визначена після завершення розрахункового періоду, підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

У розділі «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» сторонами погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Договір набирає чинності з дня наступного за днем отримання ТОВ «Енера Чернігів» заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у якій вказано про обрання Комерційної пропозиції №4, якщо протягом 3-х робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції. Договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником. У разі, якщо на момент подання заяви-приєднання до договору на об?єкт споживача було припинено/призупинено постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, то постачання здійснюється після відновлення, у встановленому законодавством порядку, надання відповідних послуг (розділ комерційної пропозиції №4 «Термін дії договору»).

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, остання підписана та скріплена печаткою підприємства відповідача, що свідчить про згоду до приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано будь-яких заперечень щодо факту укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом приєднання до договору на підставі відповідної заяви.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами виникли відносини постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018 з урахуванням комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ», що є додатком № 2 до договору, який є публічним договором приєднання та встановлює порядок умови постачання електричної енергії споживачу.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018 з урахуванням комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ», що є додатком № 2 до договору, є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, які скалися між сторонами та з яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюється законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електроенергії для забезпечення потреб споживачів здійснюється на підставі договору на постачання електроенергії, що укладається між споживачем та електропостачальною організацією.

Згідно із ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018, укладеного між сторонами, свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між ними у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, про договір поставки, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та поставки.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у період з квітня по червень 2019 року включно передано відповідачу електроенергію загальною вартістю 604609грн.85коп., що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції – активної електричної енергії №310516ВЦ/61189/1 за квітень 2019 року на суму 377629грн.97коп., №310516ВЦ/79615/1 за травень 2019 року на суму 150650грн.06коп., №310516ВЦ/98611/1 за червень 2019 року на суму 76329грн.82коп. (а.с.31-33).

Акти підписані сторонами та засвідчені відбитками їх печаток без будь-яких зауважень з боку відповідача, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач листом №2/1440 від 12.08.2019 направив на адресу відповідача рахунок за використану електроенергію від 31.07.2019 на суму 101292грн.13коп. та акт №310516ВЦ/130340/1 прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 101292грн.13коп. Вказаний лист отримано відповідачем 13.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400044991286.

Докази, які спростовують факт отримання вищевказаних документів відповідачем суду не надано.

Досліджуючи акт №310516ВЦ/130340/1 прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 101292грн.13коп., суд звертає увагу на відсутність на ньому підпису відповідального представника відповідача.

Водночас суд зауважує, що у розділі «Спосіб оплати» комерційної пропозиції №4 «КЛІЄНТ», який є додатком №2 до договору про постачання електрічної енергії, передбачено здійснення споживачем безумовної оплати поставленої йому електричної енергії не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Як встановлено судом вище, відповідачем рахунок-фактура №310516ВЦ/130340/1 від 31.07.2019 отримано 13.08.2019. При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що позивачем в липні 2019 року електрична енергія на підставі укладеного між сторонами договору не поставлялась, або поставлена в меньших обсягах.

За таких обставин, суд доходить висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу електричної енергії в липні 2019 року на загальну суму 101292грн.13коп.

Враховуючи умови, викладені у додатку №2 «Спосіб оплати» комерційної пропозиції №4 «КЛІЄНТ», відповідач зобов`язаний оплатити вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунків.

Матеріали справи свідчать, що позивачем пред`явлено відповідачу рахунки-фактури на оплату за спожиту активну електричну енергію: №310561ВЦ/61189/1 від 30.04.2019 на суму 377629грн.97коп., який отриманий відповідачем 16.05.2019, про що свідчить відбиток штампа відповідачем про реєстрацію вхідної кореспонденції; №310516ВЦ/79615/1 від 31.05.2019 на суму 150650грн.06коп., який отриманий відповідачем 10.06.2019; №310516ВЦ/98611/1 від 30.06.2019 на суму 76329грн.82коп., який отриманий відповідачем 09.07.2013; №310516ВЦ/130340/1 від 31.07.2019 на суму 101292грн.13коп., який отриманий відповідачем 13.08.2019.

Вищевикладені обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині постачання електричної енергії відповідачу та пред`явлення відповідних рахунків.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, відповідно до умов додатку №2 «Спосіб оплати» комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити отриману ним електроенергію:

- за рахунком-фактурою №310561ВЦ/61189/1 від 30.04.2019 – до 23.05.2019 включно;

- за рахунком-фактурою №310516ВЦ/79615/1 від 31.05.2019 – до 17.06.2019 включно;

- за рахунком-фактурою №310516ВЦ/98611/1 від 30.06.2019 – до 16.07.2019 включно;

- за рахунком-фактурою №310516ВЦ/130340/1 від 31.07.2019 – до 20.08.2019 включно.

За твердженням позивача, відповідач у встановлені строки вартість отриманої електроенергії не сплатив, внаслідок чого за відповідачем обліковується борг у сумі 705901грн.98коп., який позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі або частково вартості отриманої в період з квітня 2019 року по липень 2019 року електроенергії, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленій до стягнення сумі – 705901грн.98коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості в сумі 705901грн.98коп.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Пунктом 1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Станом на день розгляду справи відповідачем доказів про оплату боргу за вартість спожитої активної електроенергії у розмірі 705901грн.98коп. суду не надано, що свідчить про порушення відповідачем зобов`язань по договору, покладеному в основу позову.

Таким чином суд доходить висновку про порушення права позивача на своєчасне отримання плати за поставлену електроенергію, за захистом якого він і звернувся до суду.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії, отриманої від позивача на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018 з урахуванням комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ», що є додатком № 2 до договору, за період з квітня 2019 року по липень 2019 року включно, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриману активну електричну енергію відповідач суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 705901грн.98коп. боргу є правомірною та її належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до умов комерційної пропозиції №4 «КЛІЄНТ» за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З посиланням на вказані умови комерційної пропозиції №4 «КЛІЄНТ», яка є додатком №2 до договору, позивач просить стягнути з відповідача 32079грн.95коп. пені, нарахованої за період з 24.05.2019 по 31.07.2019.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що він здійснений з урахуванням умов комерційної пропозиції №4 «КЛІЄНТ» до договору та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаної від позивача електричної енергії, а тому суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача 32079грн.95коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на дану цивільно-правову норму позивач просить стягнути з відповідача 2768грн.17коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.05.2019 по 31.07.2019.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних задовольняються судом в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 705901грн.98коп. заборгованості за електричну енергію, 32079грн.95коп. пені та 2768грн.17коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 11111грн.25коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.14, 74, 129, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», (вул. Малиновського, буд. 55-А, м. Чернігів, 14020, ідентифікаційний код 41823846) до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» (вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код 14307392) про стягнення 740750грн.10коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» (вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код 14307392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (вул. Малиновського, 55-А, м. Чернігів, 14020, ідентифікаційний код 41823846) 705901грн.98коп. заборгованості по сплаті за електричну енергію, 32079грн.95коп. пені, 2768грн.17коп. трьох процентів річних та 11111грн.25коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 14 листопада 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич