Decision № 85606027, 24.10.2019, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2019 року м. Рівне №460/2479/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС в Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплати боргу (недоїмка) №Ф-23406-17-У від 13.05.2019.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2012 року позивач не займається підприємницькою діяльністю у зв`язку з припиненням, про що ним було подано відповідні документи до державних органів, в т.ч. і до фіскальних. Однак в серпні 2019 року позивач дізнався про наявність у нього заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску по стягненню якого відкрито виконавче провадження. На думку позивача, контролюючим органом порушено строки обчислення боргу зі сплати єдиного внеску, порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Жодних повідомлень, запитів від податкового органу позивачу не приходило та жодної перевірки протягом останніх 5 років щодо нього здійснено не було. Крім того, зазначено, що законом не визначено обов`язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за найманим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а тому просив позов задовольнити повністю.

17.10.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДФС у Рівненській області, згідно з яким відповідач позов не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначено, що позивач знявся з обліку у контролюючому органі лише 28.08.2019. Повідомлено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися у контролюючих органах як фізична особа-підприємець – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. Також вказано, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. З огляду на це, сторона відповідача вважає оскаржувану вимогу правомірною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому в задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 11.11.1997. Дата ж державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності визначена як: "27.08.2019" (а.с.17-20).

Також встановлено, що згідно з витягом з особової картки позивача по єдиному внеску, сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску станом на 19.07.2019 становила 19.04.2019. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою позивачем сум єдиного внеску за 2018 та 2019 роки (а.с.39-40).

13.05.2019 ГУ ДФС у Рівненській області сформувало Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23406-17, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., у т.ч. недоїмка – 21030,90 грн.(а.с.38), яку направило позивачу.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За вимогами п.2 ч.1 ст.7 Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пункт 7 ч.1 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачає, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень ч.1-4 ст.25 Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - юридичної особи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Безпосередньо порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений Розділом VI вказаної Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Як встановлено судом, ГУ ДФС у Рівненській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, згідно з якими станом на 19.04.2019 заборгованість позивача становила 21030,90 грн., сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23406-17 (а.с.38).

Матеріали справи свідчать, що позивач на час прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу був зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач припинив свою підприємницьку діяльність лише 28.08.2019.

Водночас, доводи позивача про те, що ним ще у 2012 році було подано заяву про припинення підприємницької діяльності та зняття його з обліку як фізичної особи-підприємця, будь-якими документальними даними не підтверджені, а сама копія заяви у матеріалах справи відсутня.

Щодо тверджень позивача про те, що він в 2018-2019 роках не здійснював підприємницьку діяльність та не отримуав від такої діяльності доходи, то навіть без урахування того, що такі доводи не підкріплені жодними належними і допустимими доказами, вони не мають жодного правового значення, позаяк за вимогами п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, не отримання доходу фізичною особою - підприємцем не звільняє її від обов`язку визначити базу нарахування ЄСВ на рівні не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів сума ЄСВ для позивача за відповідні періоди визначена на рівні мінімального страхового внеску.

Доводи ж позивача про те, що ЄСВ за нього в даний період сплачував роботодавець є голослівними і не підкріплені жодними доказами по справі.

Таким чином, факт наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів, долученими відповідачем до матеріалів справи, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Головне управління ДФС у Рівненській області, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23406-17 від 13.05.2019 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Сама ж вимога про сплату боргу (недоїмки) в повній мірі відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підстав для її скасування немає.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень було доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваного правового акту індивідуальної дії відповідно до норм чинного законодавства.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Рівненській області (вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23406-17 від 13.05.2019 відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 24 жовтня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.