Decision № 85571752, 12.11.2019, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1903/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 р. № Ф-15375-51,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-15375-51.

17.09.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 03.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №540/1903/19 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.11.2019, ухвалою суду допущено процесуальне правонаступництво та замінено Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою отримано вимогу про сплату боргу від 12.08.2019 №Ф -15375-51, винесену ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Вважає оскаржувану вимогу протиправною, оскільки не є застрахованою особою - членом неприбуткових організацій (системі загальнообов`язкового державного соціального страхування). Тому, позивачка зазначає, що у неї відсутній обов`язок сплачувати внески в ці організації. Таким чином, на думку позивачки, контролюючим органом безпідставно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як платника, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

02.10.2019 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. ОСОБА_1 з 28.02.2006 зареєстрована та перебуває на обліку у ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (у Херсонському відділенні), як фізична особа - підприємець. З урахуванням наявної у позивача переплати у сумі 49,28 грн. та за даними інформаційної системи органів ДФС, загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за позивачкою становить - 15 287,80 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань. Крім того, представник відповідача зазначив, що відносини, які регулюються нормами правового інституту членства у організації, передбачають перш за все, їх добровільний характер. Разом з тим, відповідно до положень Основ, Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одним із принципів загальнообов`язкового державного соціального страхування є його обов`язковість. Таким чином, в даному випадку відносини між ФОП та ПФУ (до 11.08.2013 року) мали не добровільний характер, а імперативний, який полягає у обов`язковому взятті платників єдиного внеску на облік територіальними управліннями Пенсійного фонду при реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця. Отже, відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачка є платником єдиного внеску, як наслідок чого повинна була сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Виходячи із змісту ч.4 ст. 5 зазначеного закону, обов`язки фізичних осіб - підприємців, як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15375-51 від 12.08.2019, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

12.08.2019 Головним управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15375-51 . У вказаній вимозі зазначено, що станом на 31.07.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені позивача склала 15287,80 грн., у тому числі недоїмка 15287,80 грн., штрафи 00,0 грн., пеня 00,0 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абз. 4 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.12 ст. 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ч.4 ст.25 цього ж Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.

Розділом VI Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, згідно з п.1, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за номером запису №24990000000012305 від 28.02.2006.

Відповідно до Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є: 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка обрала спрощену систему оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2018-2019 роках.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 - VІІІ внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами - підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненою ст. 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено, що місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), відповідно поквартально:

- до 19.04.2018 - за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

- до 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

- до 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

- до 21.01.2019 - за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Законом України від 23.11.2018 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.), відповідно поквартально:

- до 19.04.2018 - за І квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

- до 19.07.2018 - за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Таким чином, відповідно до даних інформаційної системи органів ДФС, загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску за позивачкою, становить 15 287,80 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.

Таким чином, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В силу вимог ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-15375-51, а отже оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 111060000