Decision № 85396595, 04.11.2019, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2161/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - Жигаренка С.В. ,

представника відповідача - Грудковської А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 6524780500:04:001:0391 для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, викладену в листі від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у 10 денний строк, з дня набрання чинності рішення суду, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6524780500:04:001:0391, площею 0,6 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Садовського району Херсонської області та подати звіт про виконання поставленого судового рішення у 15 денний строк з моменту набрання чинності рішення суду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 04.11.2019 о 10:00 год.

У судовому засіданні представник позивача на обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12.10.2018 №3655-СГ, відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 №821/593/18 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду №821/593/18 від 09.08.2018 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області. В подальшому, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру для затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Однак, листом від 13.03.2019 №1718/0505/0/95-19, ОСОБА_2 було відмовлено у зв`язку з тим, що проект, відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, необхідно погодити з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Усунувши недоліки, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак знову отримав відмову, викладену в листі від 05.08.2019 №31-21-0.302-189/60-19, в якій зазначено, що за інформацією відділу у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вищезазначена земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_3 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №013898, який помер. Також, позивачу було запропоновано в судовому порядку припинити право постійного користування земельною ділянкою, яке надавалось ОСОБА_3 або надати документ, який підтверджує припинення права постійного користування. Не погоджуючись з такою відмовою позивач, 28.08.2019, повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з проханням затвердити проект та передати у власність земельну ділянку та було надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , що підтверджує факт припинення постійного користування земельною ділянкою. Зазначене, позивач обґрунтував тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Листом від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19 ОСОБА_2 було відмовлено та вказано на необхідність в судовому порядку припинити право постійного користування земельною ділянкою, яке надавалося ОСОБА_3 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №013898 у зв`язку з його смертю або надати документ, який підтверджує припинення права постійного користування. Вважає таку відмову протиправною, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав за наявності яких право користування земельною ділянкою може бути припинено, серед яких відсутня така підстава, як смерть фізичної особи - землекористувача. Таким чином, враховуючи зазначені вимоги законодавства, земельна ділянка з кадастровим номером № 6524780500:04:001:0391, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серії ІІ-ХС №013898 перебуває у постійному користуванні ОСОБА_3 , може бути передана у власність (користування) лише після припинення права постійного користування нею у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідь Головного управління, викладена у листі від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19 є законною, адже надана на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому не підлягає скасуванню. Також, зазначив, що суд не може зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки це є дискреційними повноваженнями відповідача. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12.10.2018 №3655-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», відповідно до ст. 129-1 Конституції України та на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі №821/593/18 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №821/593/18 від 09.08.2018, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Командитним товариством Науково - впроваджувальною фірмою «Нові технології», відповідно до наданого дозволу, виготовлено та погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6000 га на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

На підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 28.11.2018; КТ науково - впроваджувальна фірма «Нові Технології», в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6524780500:04:001:0391, площею 0,6000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2019.

26.02.2019 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру для затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Листом від 13.03.2019 №1718/0505/0/95-19, ОСОБА_2 було відмовлено у зв`язку з тим, що проект, відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, необхідно погодити з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Усунувши недоліки, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте отримав відмову, викладену в листі від 05.08.2019 №31-21-0.302-189/60-19, в якій зазначено, що за інформацією відділу у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вищезазначена земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_3 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №013898, який помер. Також, позивачу було запропоновано в судовому порядку припинити право постійного користування земельною ділянкою, яке надавалось ОСОБА_3 або надати документ, який підтверджує припинення права постійного користування.

28.08.2019, позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з проханням затвердити проект та передати у власність земельну ділянку. Також, було надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , що підтверджує факт припинення постійного користування земельною ділянкою. Зазначене, позивач обґрунтував тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Листом від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19, ОСОБА_2 було відмовлено та вказано на необхідність в судовому порядку припинити право постійного користування земельною ділянкою, яке надавалося ОСОБА_3 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №013898 у зв`язку з його смертю або надати документ, який підтверджує припинення права постійного користування.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Як зазначено вище, відмова ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,6000 га (кадастровий номер 6524780500:04:001:0391), розташованої на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства, що викладена у листах від 05.08.2019 №31-21-0.302-189/60-19 та від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19 ґрунтується на тому, що за інформацією відділу у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вищезазначена земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_3 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №013898, який помер. Таким чином, позивачу необхідно припинити право постійного користування земельною ділянкою, яке надавалось ОСОБА_3 або надати документ, який підтверджує припинення права постійного користування.

Обґрунтовуючи таку підставу для відмови, відповідач посилається на ч.5 ст. 116, ст. 141 Земельного кодексу України та ст.50 Закону України «Про землеустрій».

Суд зазначає, що частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1, ч.5 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналогічні положення передбачено і ч.13 ст.123 ЗК України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, відмова у затвердженні проекту землеустрою приймається лише з підстав невідповідності проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та оформлюється рішенням уповноваженого органу. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст.186-1 ЗК України, норми ст.118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою погоджено Висновком Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.06.2019 № 5772/82-19, в якому зазначено: "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області погоджується".

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Згідно ст.1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Статтею 29 Закону № 858-IV встановлено загальні вимоги до змісту документації із землеустрою. Так, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Частиною 3 статті 50 Закону № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Дослідженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, судом встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам стосовно змісту та складу.

Також, згідно п.75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 разі відповідності поданих документів, зазначених у ПУНКТІ 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у ПУНКТІ 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру; робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об`єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь у паперовій формі позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15; присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107-161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї); виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162-199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктами 209-211 цього Порядку та відповідні відомості про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру у разі подання такої документації у паперовій формі або в електронній формі - за власним електронним цифровим підписом.

Витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).

Як вбачається з наданих матеріалів державним кадастровим реєстратором були вчинені усі вищезазначені дії, а саме: внесення відомостей до ДЗК, проставлення позначки на проекті про перевірку електронного документу та внесення відомостей в ДЗК, присвоєння кадастрових номерів земельній ділянці, виготовлення витягів з ДЗК.

Щодо посилання представника відповідача на те, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 після його смерті не припинилося, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Дана позиція суду відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом України у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 6524780500:04:001:0391 для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, викладена у листі від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19.

З приводу доводів відповідача про неможливість задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки таким чином відбудеться втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а.

Таким чином, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи ту обставину, що у листі-відмові від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19 відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає, що у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є саме зобов`язання відповідача затвердити вищезазначений проект про передачу земельної ділянки у власність позивачу.

Аналогічної правової позиції з цього питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.01.2019 р. по справі № 815/2488/17, від 27.02.2018 р. по справі № 816/591/15-а, від 11.09.2018 р. по справі № 825/487/17, від 28.02.2019 р. по справі № 818/1903/17, від 06.03.2019 р. по справі № 1640/2594/18.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обраний судом спосіб захисту порушених прав ОСОБА_2 є обґрунтованим та таким, що відновлює його порушені права, за захистом яких останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, натомість позивач надав суду докази, які підтверджують обґрунтованість його вимог. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 то сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на його користь з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 6524780500:04:001:0391 для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, викладену в листі від 12.09.2019 №31-21-0.302-310/60-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6524780500:04:001:0391, площею 0,6 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Садовського району Херсонської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 листопада 2019 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 109020100