Decision № 85271368, 01.10.2019, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 р. Справа№200/8597/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум недоплаченої судової винагороди, суд -

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум недоплаченої судової винагороди.

В обґрунтування позовних зазначено, що Указом Президента України № 267/2019 від 17 травня 2019 року відповідно до ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 128, пп. 2 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч. 6 ст. 147, абз. 1 п. З і п 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Хараджу Наталю Вікторівну, призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області. Наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.05.2019 року № 2- к/02-04 «Про призначення судді Хараджи Н.В», позивача, на підставі зазначеного Указу, призначено на посаду судді та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу судді як такій, що має стаж роботи більше 10 років.

Зазначає, що з моменту призначення зазначена у наказі доплата не сплачується у повному обсязі, а сплачується лише доплата у розмірі 20 відсотків.

Вказує на те, що 25.06.2019 року на адресу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов лист від 21.06.2019 року № 03-950/19 від ТУ ДСА України в Донецькій області, згідного якого ТУ ДСА в Донецькій області повернула копію наказу від 20.05.2019 року № 2- к/02-04 «Про призначення судді Хараджи Н.В.» без виконання.

На думку позивача ТУ ДСА України в Донецькій області безпідставно не нараховує та не сплачує з 20 травня 2019 року доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу, а тому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (адреса 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського , 2; код ЄДРПОУ 26288796) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячно надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу, недорахована та не сплачена сума складає 10 відсотків від посадового окладу з 20.05.2019 року щомісячно.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (адреса 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2; код ЄДРПОУ 26288796) здійснити ОСОБА_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) починаючи з 20.05.2019 року, перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, відповідно до Наказу голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.05.2019 року № 2-к/02-04 «Про призначення судді Хараджи Н.В.», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справ без участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову та зазначає, що Указом Президента України від 07.11.2013 №620/2013 Позивача було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п`ять років, у зв`язку з чим була зараховано до штату суду. Указом Президента України від 17.05.2019 №267/2019 ОСОБА_1 призначено суддею цього ж суду безстроково. На момент призначення Позивача на посаду судді статус професійного судді, порядок його забезпечення визначався положеннями Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів». Статтею 64 Закону №2453 (на момент призначення Позивача на посаду судді) було передбачено, що на посаду судді міг бути призначений громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою. 05.08.2018 набув чинності Закон України від 12.07.2018 №2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» відповідно до якого статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VII1 «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.». Вказує, що у зв`язку із внесенням змін до статі 137 Закону №1402, наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.05.2019 №2-к/02-04 ОСОБА_1 безпідставно зараховано стаж роботи на посаді судді відповідно до статті 69 Закону №1402 в розмірі п`ять років та визначено її право на отримання доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу судді. За таких обставин на думку відповідача вказаний наказ голови суду суперечить нормам законодавства, що визначає стаж роботи на посаді судді, листом від 21.06.2019 №03-950/19 ТУ ДСА України в Донецькій області повідомило голову суду про те, що наказ від 20.05.2019 №2-к/02-04 залишено без виконання, та про необхідність його приведення у відповідність із законом.

Посилаючись на вказані обставини просить суд відмовити у задоволені позову.

Позивач надав відповідь на відзив у якій виклав обставини аналогічні викладені у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п`ять років Указом Президента України від 07.11.2013 року №620/2013.

17 травня 2019 року Указом Президента України № 267/2019 відповідно до ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 128, пп. 2 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч. 6 ст. 147, абз. 1 п. З і п 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

20 травня 2019 року Наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя № 2- к/02-04 «Про призначення судді ОСОБА_2 Н.В», встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу судді як такій, що має стаж роботи більше 10 років.

21 червня 2019 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області листом № 03-950/19 повернула наказ голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя № 2-к/02-04 без виконання, як такий, що не ґрунтується на нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та запропоновано привести його у відповідність до Закону.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд та положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Так, відповідно до положень Європейської хартії про Закон “Про статус суддів” від 1998 року рівень винагороди за виконання суддями професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість. Також у Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12 та від 17 листопада 2010 року №(2010)12 передбачено, що кожна держава має забезпечити узгодженість між статусом, винагородою суддів і гідністю їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Тому суддівську винагороду необхідно розглядати і як «запобіжник» вчинення корупційних правопорушень суддями.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Також Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя від 1983 року установлює, що строк перебування суддів на посадах, їхня незалежність, соціальні гарантії, адекватна оплата і умови праці гарантуються законом і не можуть скорочуватися.

Згідно ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Зокрема, ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Положеннями ст.137 Закону №1402-VIII врегульовано питання стажу роботи суді, а саме: зарахування до такого стажу роботи на визначених цією статтею посадах.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» Законом №2509-VIII статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Згідно з ч. 1 ст. 69 зазначеного Закону на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 267/2019 від 17 травня 2019 року відповідно до ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 128, пп. 2 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч. 6 ст. 147, абз. 1 п. З і п 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивач була призначена на посуду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Згідно записів трудової книжки № 343252 позивач з 17.02.1996 по 14.08.1998 працювала на посаді юрисконсульта в ТОВ фірма «АГАМА»; з 02.10.1998 по 06.10.2010 працювала в Маріупольському гуманітарному інституті; з 01.11.2010 по 21.10.2013 працювала на посаді юрисконсульта в ТОВ «АТІК Агро».

20 травня 2019 року Наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя № 2- к/02-04 «Про призначення судді ОСОБА_3 .В», встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу судді як такій, що має стаж роботи більше 10 років.

Крім того, як встановлено судом наказ № 2-к/02-04 не оскаржувався та не визнався нечинним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виконує наказ голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя № 2-к/02-04, чим допустив бездіяльність.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., тому зважаючи на задоволення позову повністю, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум недоплаченої судової винагороди – задовольнити.

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (адреса 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського , 2; код ЄДРПОУ 26288796) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячно надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу, недорахована та не сплачена сума складає 10 відсотків від посадового окладу з 20.05.2019 року щомісячно.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (адреса 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2; код ЄДРПОУ 26288796) здійснити ОСОБА_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) починаючи з 20.05.2019 року, перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, відповідно до Наказу голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.05.2019 року № 2-к/02-04 «Про призначення судді Хараджи Н.В.», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн., 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.О. Галатіна