Court ruling № 85263177, 10.09.2019, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39715/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., при секретарі Брачун О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019, у рамках кримінального провадження № 42017101060000117,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019, на грошові кошти у сумі 202 108,93 грн. на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» (ЄДРПОУ 26444836, МФО 377777, юридична адреса: м. Донецьк, пр. Миру, 5-Б,) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із забороною видаткових операцій та/або іншого їх використання, з наданням письмової інформації про суму коштів.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що кошти, які знаходяться на рахунках, не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, вказує, що йому про підозру у вчиненні будь-якого злочину не повідомлено. Також, органом досудового розслідування не доведена можливість використання як доказів арештованих грошових коштів та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення містять на собі безпосередньо грошові кошти на рахунках Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням права користування та розпорядження майном. Вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

У судове засідання учасники провадження не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином.

До суду надійшла заява заявника про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів клопотання, Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження, внесеного 12.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101060000117, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019, накладено арешт на грошові кошти у сумі 202 108,93 грн. на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» (ЄДРПОУ 26444836, МФО 377777, юридична адреса: м. Донецьк, пр. Миру, 5-Б,) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із забороною видаткових операцій та/або іншого їх використання, з наданням письмової інформації про суму коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019 вбачається, що підставами накладення арешту на грошові кошти належні ОСОБА_1 є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства. Тобто, у даному випадку, прокурором порушено права осіб на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_2 в кримінальному провадженні № 42017101060000117 не є підозрюваним.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019, у рамках кримінального провадження № 42017101060000117 - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019, на грошові кошти у сумі 202 108,93 грн. на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» (ЄДРПОУ 26444836, МФО 377777, юридична адреса: м. Донецьк, пр. Миру, 5-Б,) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із забороною видаткових операцій та/або іншого їх використання, з наданням письмової інформації про суму коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.В. Вовк