№ 8525931, 23.03.2010, Dnipropetrovsk District Administrative Court

категорія статобліку - 2.11.13

справа № 2а-14850/08/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Кириловій Х.Ю.

за участі представника позивача Бучацької С.А.

представника відповідача Скок Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Трубний завод ВСМПО-АВІСМА» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

18 грудня 2008р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 05 червня 2008 року №0000122200/0/26786 (від 19 червня 2008 року №0000122200/1/28956, від 01 жовтня 2008 року №0000122200/2/49935, від 10 грудня 2008 року №0000122200/3/64381) скасувати повністю.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 18.12.2008р.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву вх.№14955 від 30.03.2009р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

У період з 07.04.2008р. по 19.05.2008р. Нікопольською ОДПІ проводилась виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої був складений акт перевірки від 26.05.2008р. №1339/231.31576440.

На підставі зазначеного акту Нікопольською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2008р. №00122200/0/26786 про необхідність сплати штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 240 163,40грн.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акту перевірки Нікопольської ОДПІ від 26.05.2008р. №1339/231.31576440, декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за 2007 рік, платіжного доручення № 103 від 20.12.2007 року на суму 222070,94 грн., податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 05.06.2008р. №0000122200/0/26786, рішення про результати розгляду первинної скарги Нікопольською ОДПІ від 19.06.2008р. № 28957/10/22-020, податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 19 червня 2008р. N 0000122200/1/28956, рішення про результати розгляду повторної скарги Дніпропетровською ОДПІ від 24.09.2008р. № 25769/10/25-008, податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 01 жовтня 2008р. N 0000122200/2/49935, рішення про результати розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією України від 03.12.2008р. № 11900/6/25-0115, податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 10 грудня 2008р. N0000122200/3/64381.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (далі Закон № 283/97-ВР), резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6 ст.13 цього Закону, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 16.13 ст.16 Закону № 283/97-ВР передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8 статті 7, пункті 10.2 статті 10 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 статті 7 та статті 13. здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до п.1.3 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98 за № 56/2496, особи, що виплачують доходи нерезидентам, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів (далі - Звіт) за попередній квартал.

Вказаний Звіт не має статусу податкової декларації, оскільки не відповідає вимогам п.1.11 Закон № 2181, тобто даним пунктом зазначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), а як вже зазначалося вище, податок з нерезидентів повинен сплачуватися під час виплати доходу, а тому не впливає на суму податкового зобов'язання, не сплачується після подання Звіту, та не в строки, передбачені для податкової декларації.

Оскільки Звіт не є податковою декларацією, то, відповідно, сума податку не може вважатись узгодженою сумою податкового зобов'язання, а отже, у разі несвоєчасної сплати податку на доходи нерезидентів або несплати цього податку взагалі неподання звіту не тягне за собою податкової відповідальності, передбаченої нормами Закону № 2181.

Крім того, сума податку з доходів нерезидента не є узгодженою і в той момент, коли відображається у рядку 19.2 Декларації, затвердженої наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003р. №143 (із змінами та доповненнями), оскільки дана графа не впливає на «суму податку до сплати» рядка 14 Декларації.

Водночас, відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2002 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Штрафи, передбачені підпунктом 17.1.9 статті 17 Закону №2181, застосовуються лише по тих видах податків (зборів, платежів), щодо справляння яких чинним законодавством передбачено дві обов'язкові передумови здійснення господарських та інших операцій - попереднє нарахування та сплата податку (збору, обов'язкового платежу), які є взаємопов'язаними. Тобто якщо не виконана одна із зазначених передумов (податок нарахований, але в момент виплати доходу нерезиденту - не сплачений до бюджету) вважаються невиконаними загальні вимоги пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону N 2181, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку.

Листи про звернення позивача до контрагента нерезидента про необхідність оплати податку на прибуток підприємств у розмірі 10% від вказаної суми процентів які були надані представником позивача у судовому засіданні, на момент перевірки відповідачу не надавались, тому суд ставиться до них критично, як до доказів по справі.

Отже, висновки, викладені в Акті перевірки № 1339/231.31576440 від 26.05.2008р., є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення винесене з додержанням вимог податкового законодавства та є правомірним.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 26.03.2010р.

Суддя Д.П. Павловський