Decision № 8522254, 14.09.2009, Rivne District Court of Rivne Oblast

Справа №2-1105/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року Рівненський районний суд

Рівненської області в особі:

судді Красовського О. при секретарі Бартош О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне (попередній розгляд) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

встановив:

Позивач зазначає, що є спадкоємцями майна згідно закону після смерті ОСОБА_3 є сторони: позивач та відповідачка. Вони своєчасно прийняли спадщину. Інших спадкоємців немає. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом виявилося й інше майно, що належало спадкодавцю. Зважаючи на договір про зміну розміру часток у спадщині позивач просить суд постановити рішення про визнання за ним права власності на корпоративні права (в т.ч. права власності). Тому звернувся до суду з позовом, просить позов задоволити.

Позивач підтримав позов, пояснив про обставини, описані вище.

Відповідачка позов визнала та не заперечує проти обставин, про які навів позивач.

Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення. Матеріали справи дають суду підстави для задоволення позову, і це задоволення позову не суперечить діючому законодавству і не порушує прав, свобод і інтересів інших осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, 24 серпня 2003 року помер ОСОБА_3, спадкоємцями по закону якого є сторони у справі. Позивач та відповідачка прийняли спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 3 лютого 2004 року, виданого Радивилівською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області, реєстровий № 176. Свідоцтво видане лише на житловий будинок, який знаходиться в с. Пляшева, вул. Волиця, № 41, Радивилівського району Рівненської області.

Після оформлення свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями було додатково виявлене майно, яке належало померлому ОСОБА_3, а саме: корпоративні права (в т.ч. право власності) у малому приватному підприємстві "Журавлиха", місце розташування: с Пляшева, Радивилівський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 02829582.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство є самостійним суб'єктом господарювання. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян, передбачене як вид і організаційна форма підприємств, що діють в Україні.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до укладеного в письмовій формі договору купівлі-продажу основних засобів від 8 квітня 1993 року, мале приватне підприємство "Журавлиха" купило, а КСП ім. Б.Хмельницького передало у власність підприємства приміщення деревообробного цеху в с Пляшева по вул. їжакевича, буд. 1 Радивилівського району Рівненської області. Дозвіл на укладення договору було оформлено протоколом № 3 зборів уповноважених КСП ім. Б.Хмельницького від 15 березня 1993 року. Оплата підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 247 від 10 квітня 1993 року. Факт передачі приміщення підтверджується накладною від 10 травня 1995 року № 453.

Чинний на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.04.1993 року ЦК УРСР передбачав обов'язкове нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ч. 1 ст. 227). Вимога закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості, сторонами якого є юридичні особи у ЦК УРСР відсутня.

За таких обставин приміщення деревообробного цеху в с Пляшева по вул. їжакевича, буд. 1, відповідно до чинної на момент укладення договору ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року перейшло у власність малого підприємства "Журавлиха" з моменту передачі приміщення за накладною від 10 травня 1995 року № 453.

Дане приміщення деревообробного цеху відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України належить до активів малого приватного підприємства "Журавлиха", і є складовою корпоративних прав власника підприємства, а в разі його смерті - його правонаступників (спадкоємців) відповідно до закону.

Після виявлення даних корпоративних прав, які підлягають відповідно до ст. 1218 ЦК України включенню до складу спадщини і є рухомими речами (ст. 181 ЦК України), позивач з відповідачкою уклали в порядку ч. 2 ст. 1267 ЦК України угоду про зміну розміру частки в даному корпоративному праві. Згідно з укладеною угодою, відповідачка передала свою частку в повному розмірі позивачеві, а він сплатив їй грошові кошти в розмірі 1500 гривень. Однак на сьогоднішній день відповідачка відмовляється у нотаріуса підтвердити прийняті зобов'язання, що змушує позивача звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦКУ право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо це випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 6 договору від 17 березня 2009 року, спори по ньому між позивачем та відповідачкою пред'являються за місцем укладення договору.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. Також спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Зважаючи на наведене та ст.ст. 328, 1216, 1220, 1222, 1261, 1268, 1296 ЦК України 2003 р. суд вважає, що позов є доведеним.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61; 130, 174, 212-215, 217, 218 ЦПК України; ст.ст. 328, 1216, 1220, 1222, 1261, 1268, 1296 ЦК України 2003 р., суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на корпоративні права (в тому числі права власності), що належали його батьку ОСОБА_3 (помер 24.08.2003 р.) у малому приватному підприємстві "Журавлиха", місце розташування: с Пляшева, Радивилівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 02829582, до активів якого входить приміщення деревообробного цеху в с Пляшева по вул. їжакевича, буд. 1, Радивилівського району Рівненської області.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.