
Справа № 161/8087/18
Провадження № 2-п/161/116/19
У Х В А Л А
16 жовтня 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2018 року у цивільній справі № 161/8087/18 за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Луцького міськрайонного суду Волинської області з заявою про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2018 року у цивільній справі № 161/8087/18 за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає її такою, що не підлягає прийняттю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи № 161/8087/18 та заяви про перегляд заочного рішення, Луцьким міськрайонним судом Волинської області 09.10.2018 року було ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Отже, заява про перегляд вказаного вище рішення суду подана не відповідачем, а особами, які не були учасниками справи.
Враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були відповідачами у справі № 161/8087/18, суд відмовляє у прийнятті поданої ними заяви про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Водночас, суд звертає увагу заявників, що статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи зі змісту норм Цивільного процесуального кодексу України, заявники мають право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 284 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в прийнятті заяви про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2018 року у цивільній справі № 161/8087/18 за позовом ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 16.10.2019 року.
Суддя Черняк В.В.
The court decision No. 85147203, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast was adopted on 16.10.2019. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 161/8087/18. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: