
Справа № 569/3014/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Смолій Л.Д.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції 2 батальйону 2 роти інспектора Управління патрульної поліції Єльнікова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до УПП у м. Києві ДПП, та лейтенанта поліції 2 батальйону 2 роти інспектора УПП Єльнікова А.М. про скасування постанови серії ЕАВ № 891718, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовільнити. Вказав, що факти викладені у оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки 03 лютого 2019 року ОСОБА_2 , не порушуючи вимог ПДР, близько 16 год. 40 хв. в м.Києві, керуючи автомобілем Мазда повертала ліворуч зі сторони вул. Глібова на вул. Січових Стрільців (Артема) на дозволений п. 8.7.3.е) ПДР сигнал - стрілку зеленого кольору на табличці, що встановлена на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів. Повернувши з вулиці Глібова на дозволену стрілку зеленого кольору, надавши перевагу іншому транспортному засобу, який рухався в тому самому напрямку зі сторони перпендикулярній вул. Глібова, по вул. Січових Стрільців була зупинена працівником поліції та притягнута до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача УПП у м. Києві ДПП, та відповідач лейтенант поліції 2 батальйону 2 роти інспектора УПП Єльніков А.М. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи, були повідомлені завчасно та належним чином. Представник відповідача УПП у м. Києві ДПП подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, позивач порушила ПДР, а тому правомірно притягнута до відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності суб`єкта владних повноважень лейтенанта поліції 2 батальйону 2 роти інспектора УПП Єльніков А.М.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного висновку.
З копії постанови ЕАВ № 891718 від 03 лютого 2019 року про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_2 03 лютого 2019 року о 16 год. 43 хв. в м. Києві по вул. Артема, керуючи транспортним засобом MAZDA CX-7, номерний знак НОМЕР_1 , здійснила проїзд на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушила п.8.7.3.е ПДР та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 8.7 ПДР України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.
Відповідно до п.8.7.3 е) ПДР червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.
Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух;
З позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 не порушувала вимог ч.2 ст. 122 КУпАП. На обгрунтування свого позову позичем подано копію роздруківки із картографічного сервісу із зазначенням місця розташування світлофора із стрілкою зеленого кольору.
Натомість, представник відповідача УПП у м. Києві ДПП та лейтенант поліції 2 батальйону 2 роти інспектора УПП Єльніков А.М не надали суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.
За таких обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з`ясовані всі обставини справи, не встановлені свідки правопорушення, доказів фото-відео фіксації порушення суду не надано, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови є обгрунтованими.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно роз`яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачами не спростовані.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обґрунтованими та доведеними, відповідачі доказів на спростування доводів позивача суду не надали, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 122 КпАП України, ст.ст. 6, 14, 72-77, 90,241-243, 245-246, 250,295 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції 2 батальйону 2 роти інспектора Управління патрульної поліції Єльнікова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною постанову серії ЕАВ № 891718 від 03 лютого 2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП та скасувати її, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду безпосередньо або через Рiвненський мiський суд Рівненської області.
Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, м.Київ, вул. Народного ополчення, 9, код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: лейтенант поліції 2 батальйону 2 роти інспектора Управління патрульної поліції Єльніков Андрій Миколайович, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.
Суддя -
The court decision No. 85136921, Rivne City Court of Rivne Oblast was adopted on 30.09.2019. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 569/3014/19. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: