Decision № 84749751, 27.09.2019, Velyka Bahachka District Court of Poltava Oblast

Справа № 525/657/19

Провадження №2/525/220/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Хоролець В.В., при секретарі Лопатка О.В., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради, подану законним опікуном ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради в особі законного опікуна ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.а.с.2-3). З позову Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради вбачається, 17.07.2014 року Великобагачанський районний суд Полтавської області розглянув цивільну справу №525/514/14-ц за позовом Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Суд позбавив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Дитину ОСОБА_2 залишили у комунальному закладі «Центр соціально – психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради (м. Полтава вул. Халтуріна, 5). Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки с. Бірки Великобагачанського району Полтавської області аліменти на користь ОСОБА_5 , з яким проживає малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання цієї малолітньої дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.04.2014 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 12.08.2014 року. Але аліменти на матір стосовно її дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не присуджені.

З 30 серпня 2016 року і по даний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться в Гадяцькому дитячому будинку Полтавської обласної ради. Про це свідчить Путівка (направлення) № 12 від 26.08.2016 року на влаштування дитини – сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку або загальноосвітньої школи – інтернату для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, погоджена директором Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації, Акт Комунального закладу «Цент соціально-психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради про передачу дитини від 30.08.2016 року, Розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації № 219 від 25.08.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України «Особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини». Отже, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повинна надавати матеріальну допомогу на утримання доньки.

Посилаючись на вищевикладені обставини та положення ст.ст.180-183 СК України, позивач Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради, в особі законного опікуна ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив суд стягнути з неї аліменти на його користь у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30.08.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.а.с.2-3).

З довідки виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №389 від 06.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та не проживання в АДРЕСА_1 (а.с.22). Отже, судом встановлене зареєстроване місце проживання фізичної особи-відповідача у справі ОСОБА_3 .

Спрощене позовне провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 06.06.2019 року і розгляд справи призначено на 04.07.2019 року (а.с.23). Відповідачу у справі згідно ЦПК України за зареєстрованим місцем її проживання була направлена копія позовної заяви з доданими до неї документами, при цьому вбачається, що за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 не проживає, будь-яких документів (судових повісток та документів по справі) не отримує (а.с.а.с.29-30,40-41,50-51). В подальшому, з поважних причин судові засідання у справі переносилося, відповідач у справі повідомлялася про день і час проведення засідання в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом поміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації відповідача (відповідно до вимог ст.ст.128-131 ЦПК України) (а.с.а.с.40-41,50-51). Безпосередньо відповідач у справі ОСОБА_3 не повідомляла суду іншої адреси місця свого перебування чи проживання відповідно до положень ст.ст.128,131 ЦПК України.

В судове засідання 27.09.2019 року позивач Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради, законний опікун ОСОБА_1 не з`явився, він нього раніше до суду надходила письмова заява про підтримання заявленого позову та розгляд справи у його відсутність (а.с.а.с.27,38,47).

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять дні до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 23.08.2019 року не з`явилася, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання в с. Бірки Великобагачанського району Полтавської області судові повістки не отримує (з відмітки вузла поштового зв`язку вбачається, що вона на даною адресою не проживає (а.с.а.с.40-41), тому на офіційному веб-сайті судової влади було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_3 до суду на вищевказану дату (а.с.35); також, в судове засідання 26.09.2019 року відповідач повторно не з`явилася, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання в с.Бірки Великобагачанського району Полтавської області судові повістки не отримує (з відмітки вузла поштового зв`язку вбачається, що вона на даною адресою не проживає (а.с.а.с.50-51), тому, на офіційному веб-сайті судової влади було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_3 до суду на вищевказану дату (а.с.46). Отже, в силу положень ст.128 ЦПК України вона вважається такою, що належним чином сповіщена про день і час розгляду справи; відзиву на позов нею не подавався.

У зв`язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 26.09.2019 року у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради, подану законним опікуном ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011 року ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії», №48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п.35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 р.).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання сформованого 05.05.2017 року Великобагачанським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити в Комунальному закладі «Центр соціально – психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради. Дитину ОСОБА_4 залишено з батьком дитини ОСОБА_5 , який проживає по АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.04.2014 року і до повноліття дитини (а.с.а.с.7-9).

Відповідно до путівки (направлення) №12 від 26.08.2016 року на влаштування дитини – сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку або загальноосвітньої школи – інтернату для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, погоджена директором Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною позбавленою батьківського піклування (а.с.10).

Відповідно до акту передачі дитини КЗ «Центр соціально – психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради від 30.08.2016 року вбачається, що гр. ОСОБА_6 передав дитину ОСОБА_2 медичній сестрі Гадяцького дитячого будинку, дитина перебувала у центрі з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року (а.с.11).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 25.08.2016 року № 219 про влаштування дитини ОСОБА_2 до інтернатного закладу вбачається, що службі в справах дітей райдержадміністрації доручено влаштувати дитину, яка залишилася без піклування батьків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до інтернатного закладу для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на повне державне утримання (а.с.12).

Відповідно до довідки директора Гадяцького дитячого будинку ОСОБА_1 за № 81 від 23.04.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно виховується у Гадяцькому дитячому будинку Полтавської обласної ради та перебуває на повному державному утриманні як дитина, позбавлена батьківського піклування (а.с.13).

Відповідно до довідки Полтавської обласної державної адміністрації департаменту освіти і науки № 03.02.06/227 від 09.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_7 , директор Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради є опікуном вихованців навчального закладу з числа дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на повному державному забезпеченні (а.с.14).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_3 не подавала до суду доказів належності їй земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також офіційної довідки про розмір її доходу від оренди земельної ділянки за відповідні періоди з органу державної фіскальної служби.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 цієї статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ст.182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали справи в їх сукупності в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що в ході розгляду справи дійсно підтверджено, що позивач Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради, в особі законного опікуна на утримання дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує матеріальної допомоги, то враховуючи вік, стан здоров`я та майновий стан відповідача ОСОБА_3 , вбачається, що остання може надавати таку допомогу, виходячи з меж заявленого позову, положень ст.182 СК України та роз`яснень, викладених в пунктах 17,20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд приходить до висновку, що відповідач по справі ОСОБА_3 має можливість сплачувати аліменти на утримання своєї дитини – дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку потребою в наданні матеріальної допомоги.

Разом з цим, що стосується вимоги про стягнення аліментів з 30.098.2016 року, суд вважає, що підстав для стягнення аліментів з цього періоду не вбачається, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини надійшла до Великобагачанського районного суду Полтавської області 07.05.2019 року.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.2 цієї статті, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Отже, з урахуванням положень чч.1,2 ст.191 ЦПК України, сукупності досліджених матеріалів справи позивачем у справі не надано суду доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача у справі ОСОБА_3 , отже, аліменти у даній справі необхідно стягувати з урахуванням положень ч.1 ст.191 СК України, тобто від дня пред`явлення даного позову – з 07.05.2019 року.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в силу закону позивач Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради, в особі законного опікуна ОСОБА_1 , при поданні позову, який він подав 07.05.2019 року звільнений від сплати судового збору та того, що суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів у відповідному розмірі, судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 768 грн.40 коп. (враховуючи, що справа розглянуто за позовом Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради, подану законним опікуном ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження) належить стягнути з відповідача по справі на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.180 – 183 Сімейного кодексу України, ст.ст.4,11,12,13,49,76-80,81,83,89,200,206,128,141,197,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради, подану законним опікуном ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в АДРЕСА_1 аліменти на користь Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради (р/р 31552365241222, код 22547644 ГУДКСУ у Полтавській області м. Полтави МФО 831019) на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради, АДРЕСА_3 . Гадяч, вулиця Першотравнева, 23 Полтавської області; відповідач ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспортні дані суду не відомі.

Повний текст рішення складений 02.10.2019 року.

Суддя В.В. Хоролець