Court ruling № 84679399, 02.10.2019, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 640/14427/19

н/п 2/640/2562/19

УХВАЛА

(про закриття провадження по справі)

"02" жовтня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (місцезнаходження: м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, поверх 6) про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить захистити його права споживача, рекомендувати дисциплінарній комісії по розгляду дисциплінарних справ притягти винних осіб ГУ ДПСС в Харківській області до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги державного службовця, невиконання службових обов`язків та за прояву неповаги до позивача, та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20865 грн. за незаконні дії та бездіяльність при захисті прав позивача як споживача.

Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, тому вказаний спір має бути вирішений в адміністративному порядку.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти даного клопотання, оскільки відповідач повинен захищати позивача, але послуги відповідач не надає.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС України). Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 7 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, та позивач до суду звернувся відповідно до приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

Разом з тим у пункті 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття споживача. За цим визначенням споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» позивач у зазначеній справі не є споживачем послуг, наданих відповідачем, оскільки відповідач послуги не надає, а відтак ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою, та може бути розглянута адміністративним судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження по дійсній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України з роз`ясненням права позивача на звернення з вказаним позовом до адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд таких справ.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 13, 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (місцезнаходження: м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, поверх 6) про захист прав споживачів - закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2019 року.

Суддя Г.А. ЗУБ