Decision № 8467265, 17.11.2009, Commercial Court of Poltava Oblast

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.11.2009р.                                                                                          Справа № 14/230

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003

про стягнення 17605,31 гривень

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Демченко Н.В., дов. № 19/1617 від 30.07.2009 р.

від відповідача: Журавель В.М., в.о. директора

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 17605,31 гривень, що утворилася внаслідок неналежного виконання умов договору № 862 від 15.10.2001 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні заборгованість визнає та проти задоволення позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 15.10.2001 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (надалі Позивач) та Державним комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Будівельник", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 862 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір).

          Пунктом 1 вказаного Договору передбачено, що "Теплопостачальна організація" (Позивач у справі) бере на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "Споживача" (Відповідач у справі) до межі розподілу будівель, визначених в додатку до Договору.

          Пунктом 10 вказаного Договору визначено, що оплата за опалення, що проводить "Споживач" (Відповідач у справі), стягується на основі тарифів згідно з Прейскурантом К-15-02, затвердженими 21.03.2000р. розпорядженням голови облдержадміністрації за № 121, яке зареєстроване в Полтавському обласному управлінні юстиції за № 30/461 вводяться в дію з 01.04.2000 р. (з послідуючими змінами) з розрахунку 2,26 гривень за один м2 загальної площі. Площа будівель 482,0 м2. Оплата на кінець місяця складає 1089,32 гривень.

          Строк дії у відповідності з пунктом 17 вказаного Договору для опалення встановлений з 01.10.2001 р. по 30.04.2006 р. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

          Позивач взяті на себе зобов'язання (пункт 3-6 Договору) виконав в повному обсязі.

          Відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті за надані послуги не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за надані послуги в сумі 17605,31 гривень за період з 01.01.2007 р. по 30.04.2009 р.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17605,31 гривень, яку і просить стягнути останній на свою користь.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 17605,31 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 176,05 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003 (р/р 26005301220026 ПІБ, МФО 331059, код ЄДРПОУ 01275609) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008 (р/р 26035710000019 в Харківський обласній філії АКБ СР "укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) заборгованість в сумі 17605,31 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 176,05 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.