
Справа № 161/12301/19
Провадження № 2/161/3070/19
У Х В А Л А
01 жовтня 2019 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а:
25.07.2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.07.2019 року вищевказану заяву було залишено без руху, оскільки вона була подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а також позивачу надано строк для усунення недоліків її заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Так, з конверту, у якому міститься ухвала суду від 29.07.2019 року, яка була адресованою позивачу за повідомленою його представником адресою місця проживання вбачається, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання» є «19.09.2019 року», а тому вказану дату слід вважати днем вручення ОСОБА_1 ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.07.2019 року про залишення його позову без руху.
Разом з тим, ані у строк, визначений в ухвалі суду, ані станом на день постановлення даної ухвали, позивач недоліки своєї позовної заяви не усунув.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням слід вважати неподаною та повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И Л А:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була врученою у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала у повному обсязі складена 01 жовтня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська
The court decision No. 84667286, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast was adopted on 01.10.2019. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 161/12301/19. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: