Court ruling № 84665135, 30.09.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

УХВАЛА

"30" вересня 2019 р. Справа № 922/3108/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (Харківська обл., м. Дергачі) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків) , фізичної особи ОСОБА_1 (Київська обл., м. Васільків) , Фермерського господарства "ВЕЕТ" (Харківська обл., с. Мурафа) про скасування наказу та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3108/19 за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (Харківська обл., м. Дергачі) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фізичної особи ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "ВЕЕТ" (надалі - відповідачі) про скасування наказу та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Вказаною вище ухвалою суду справу №922/3108/19 вирішено судом розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.10.2019 об 10:30 год.

Прокурор, обґрунтовуючи підстави для самостійного представництва інтересів держави, зокрема, посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає, що уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно- правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

Проте, оспорюваний наказ та підписаний договір оренди видано та укладено Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства.

Разом з цим, існує неоднакове застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах щодо здійснення прокурором представництва.

Так, ухвалою від 06.02.2019 Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу №587/430/16-ц за позовом Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2019 прийнято до розгляду справу №587/430/16-ц, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 05.07. 2018 у справі №917/1461/17 та від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Зазначені постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчать про неоднакове застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах Верховним Судом. З огляду на це є підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з метою формування єдиної правозастосовної практики.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстави для прийняття справи до розгляду.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Передаючи вказану справу №587/430/16-ц на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно правових підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду та одночасно дійшла висновку, що справа містить виключну правову проблему у застосуванні зазначеної норми права і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2019 прийнято до розгляду справу №587/430/16-ц та призначено її розгляд.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень" (надалі - Закон) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Зокрема, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Однак, станом на 30.09.2019 повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц не опубліковано.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, з метою дотримання єдності судової практики, а також враховуючи, що висновок, наданий Великою Палатою Верховного Суду у справі №587/430/16-ц може вплинути на оцінку правомірності звернення прокурора з позовом у даній справі, господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Зазначена позиція суду кореспондується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справах №922/1546/18, №905/115/18, №916/1740/18, №910/17298/18.

Керуючись статтями 228, 229, 232 - 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №922/3108/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 30.09.2019.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.