Decision № 84291227, 17.09.2019, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 р.м. ХерсонСправа № 663/1715/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Херсонській області про визнання протиправним та незаконним рішення Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач 19.06.2019 звернулася до Скадовського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та незаконним рішення Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області та зобов`язати Скадовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи час догляду за дитиною потерпілою в наслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років.

20.06.2019 ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області адміністративну справу №663/1715/19 за позовом ОСОБА_1 до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонській області про визнання протиправним та незаконним рішення Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, зобов`язання вчинити певні дії, передано для розгляду за предметною підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

Справа №663/1715/19 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та зареєстрована 15.07.2019.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2019, справу передано в провадження судді Войтович І.І.

Ухвалою суду від 17.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 2017 році звернулася до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з метою отримання пенсії. Однак, листом від 26.05.2017 №1980/05 (протокол №1 від 26.05.2017 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 ), позивачці повідомлено про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного стажу роботи, а саме, відповідно до наданих довідок ОСОБА_1 , пенсійним органом встановлено загальний трудовий стаж 6 років 9 місяців 24 дні. Крім цього, відповідачем зазначено, що надана позивачкою довідка №48522-07 від 06.02.2017, видана Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився у них на обліку, як громадянин, віднесений до категорії «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» та мав посвідчення серії НОМЕР_1 , знятий з обліку з 01.08.2007, не має юридичної сили, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а виданий ними будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків. Дане рішення позивачка вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

05.08.2019 відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов з якого вбачається, що проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася 27.02.2017 року до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про призначення пенсії за віком. За відсутності трудової книжки, страховий стаж гр. ОСОБА_1 , за наданими документами (підтверджуючими довідками та свідоцтвами про народження дітей) склав 6 років 9 місяців 24 дні. Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено, що до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться діти, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_1 надала довідку №48522-07 від 06.02.2017, видану Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, що підтверджує період перебування на обліку з 06.08.2004 по 01.08.2007 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина, який віднесений до категорії «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.06.1987. Дана довідка не має юридичної сили в зв`язку з тим, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а виданий ними будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків. Також, зазначає, що надана позивачкою довідка №36449 Виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів та посвідчення серії НОМЕР_2 (категорії 2) видане 10.01.1993, підтверджує лише факт проживання та реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та евакуації з зони відчуження ОСОБА_1 .. Однак, дана довідка не може підтвердити той факт, що ОСОБА_2 є дитиною, яка зазнала впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач вважає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

06.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало до суду заяву про заміну відповідача на належного.

Ухвалою суду від 17.09.2019 судом задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача Скадовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області належним - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася 27.02.2017 року до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 26.05.2017 №1980/05 Скадовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу роботи. Так, згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Трудова книжка у ОСОБА_1 відсутня. У разі відсутності трудовою книжки для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, що містять дані про періоди роботи. Згідно з наданими довідками до трудового стажу зараховані наступні періоди: 01.09.1972 - 24.06.1973 навчання на денному відділенні будівельного училища №54; 04.12.1987 - 25.04.1988 робота в УЖКГ. Також до стажу гр. ОСОБА_1 , на підставі свідоцтв про народження зараховано періоди догляду за дітьми до досягнення трирічного віку з 16.11.1975 по 15.11.1978, з 07.06.1987 по 03.12.1987, з 26.04.1988 по 06.06.1991 роки.

Отже за відсутності трудової книжки, страховий стаж гр. ОСОБА_1 , за наданими документами (підтверджуючими довідками та свідоцтвами про народження дітей) склав 6 років 9 місяців 24 дні.

Як на підставу для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідач зазначив наступне. Довідка №48522-07 від 06.02.2017, видана Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, що підтверджує період перебування на обліку з 06.08.2004 по 01.08.2007 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина, який віднесений до категорії: «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.06.1987, не має юридичної сили у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а виданий ними будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Як на підставу для відмови у задоволенні позову, відповідач посилався на ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої вважає, що надана позивачкою Довідка №48522-07 від 06.02.2017, видана Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, що підтверджує період перебування на обліку з 06.08.2004 по 01.08.2007 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина, який віднесений до категорії: «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.06.1987, не має юридичної сили.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 27.02.2017 звернулася до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою для призначення пенсії за віком та подано наступні документи:

- довідку від 14.02.2012 №1969п, виданою Центральним об`єднаним архівом установ системи освіти департаменту освіти міста Москви (період навчання з 01.09.1972 по 24.06.1973);

- свідоцтво про народження від 03.08.1976 НОМЕР_6 (з 16.11.1975 по 15.11.1978 - догляд за дитиною до 3- х років);

- свідоцтво про народження від 13.08.1987 НОМЕР_7 (з 07.06.1987 по 03.12.1987 - догляд за дитиною до 3-х років);

- довідка від 03.10.211 №М-11/13-12, виданою Щолківським трудовим архівом Автономної республіки Крим (робота в УЖКХ з 04.12.1987 по 25.04.1988);

- свідоцтво про народження від 13.08.1987 НОМЕР_8догляд за дитиною до 3-х років у період з 26.04.1988 по 06.06.1990).

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено, що до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться діти, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 даного Закону, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є у тому числі потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року час догляду за дитиною, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років зараховується до стажу роботи одному із батьків.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

виписка з трудової книжки;

відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Отже, для зарахування часу догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, ОСОБА_1 надала пенсійному органу довідку №48522-07 від 06.02.2017, видану Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, що підтверджує період перебування на обліку з 06.08.2004 по 01.08.2007 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина, який віднесений до категорії: «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.06.1987.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (далі - Закон № 1207-VII).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Як вже зазначалося вище, позивачкою надано до пенсійного органу довідку №48522-07 від 06.02.2017, видану Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, тобто видану органом, який створений на тимчасово окупованій території.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

За таких обставин, суд погоджується із позицією позивача та вважає протиправною відмову Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не прийняття для зарахування до стажу роботи довідку №48522-07 від 06.02.2017, видану Департаментом праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Республіки Крим, яка містить інформацію про період перебування на обліку з 06.08.2004 по 01.08.2007 ОСОБА_2 (сина позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина, який віднесений до категорії «Діти, потерпілі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.06.1987.

Крім цього, в матеріалах справи міститься довідка №36449 від 17.03.1992 року, видана Виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів, яка підтверджує факт проживання та реєстрації позивачки за адресою АДРЕСА_1 . Також, позивачкою долучено копію посвідчення серії НОМЕР_2 (категорії 2) видане 10.01.1993, відповідно до якого ОСОБА_1 є громадянкою евакуйованою у 1986 році із зони відчуження.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в пенсії за віком через відсутність необхідного стажу та протиправно не враховано даних зазначених в довідці №48522-07 від 06.02.2017.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області ( 75700, м. Скадовськ, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 21295057) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), про зарахування до стажу роботи час догляду за дитиною потерпілою в наслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років, викладену в листі №1980/05 від 16.05.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), до стажу роботи час догляду за дитиною потерпілою в наслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 112010203