Court ruling № 8381420, 16.02.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-13110/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Голубєвої Г.К.

                    Костенка М.І.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.02.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007

у справі          № АС-27/714-06

за позовом          Державного підприємства „Харківський радіозавод „Протон”

до                    Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

                    платниками податків у м. Харкові

про                    визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Харківський радіозавод „Протон” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та уточнення до позову про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.10.2006: № 0001220811/2 штрафні санкції в сумі 3721,52 грн., № 0001230811/2 штрафні санкції в сумі 66,45 грн., № 0001170811/2 штрафні санкції в сумі 1345,96 грн., № 0001180811/2 штрафні санкції в сумі 404,94 грн., № 0001250811/2 штрафні санкції в сумі 85,45 грн., №0001240811/2 штрафні санкції в сумі 218,58 грн., № 0001530811/2 штрафні санкції в сумі 310,13 грн., № 0001540811/2 штрафні санкції в сумі 53,39 грн., № 0001550811/2 штрафні санкції в сумі 0,01 грн., №0001560811/2 штрафні санкції в сумі 0,06 грн., № 0001570811/2 штрафні санкції в сумі 0,01 грн., №0001580811/2 штрафні санкції в сумі 89,84 грн., № 0001110811/2 штрафні санкції в сумі 7564,78 грн., № 0001130811/2 штрафні санкції в сумі 100 грн., № 0001160811/2 штрафні санкції в сумі 25344,27 грн., № 0001520811/2 штрафні санкції в сумі 3709,46 грн., № 0001210811/2 на суму 1594,53 грн., № 0001150811/2 штрафні санкції в сумі 321,29 грн., № 0001140811/2 штрафні санкції в сумі 2677,41 грн., № 0001260811/2 штрафні санкції в сумі 2,42 грн., № 0001270811/2 штрафні санкції в сумі 267836,30 грн., № 0001200811/2 штрафні санкції в сумі 202,15 грн., № 0001190811/2 штрафні санкції в сумі 134,36 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 01.03.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 скасовано постанову господарського суду Харківської області від 01.03.2007, позовні вимоги Державного підприємства „Харківський радіозавод „Протон” задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 24.10.2006.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 та залишити без змін постанову господарського суду Харківської області від 01.03.2007.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.07.2006 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивачем з питань дотримання своєчасності сплати нарахованих сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів, збору за спеціальне використання прісних водних ресурсів, податку на землю, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища та складено акт № 1280/40-018/31733589 від 26.07.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань передбачено застосування штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірах, в залежності від затримки календарних днів.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача були застосовані фінансові санкції.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковим боргом (недоїмкою) згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, господарським судом Харківської області 21.11.2003 порушено справу № Б-31/161-03 про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, провадження в даній справі про банкрутство позивача припинено ухвалою суду 05.04.2006.

Суми штрафних санкцій, які відповідачем були нараховані за прострочення податкових зобов’язань, що мали місце до порушення провадження у справі про банкрутство не були заявлені відповідачем в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Обов’язок сплатити штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” виникає відповідно до Закону і у визначений ним момент (момент погашення суми податкового боргу, який мав місце до порушення провадження у справі про банкрутство позивача), а податкове повідомлення містить суму вже існуючого податкового зобов’язання.

У відповідності з абз. 2 ч. 4 ст. 12 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що нарахування відповідачем всієї суми штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, оскільки штрафні санкції були нараховані або за прострочення у сплаті податкових зобов’язань, які мали місце до порушення провадження у справі про банкрутство, або були застосовані за проміжок часу, протягом якого діяв мораторій .

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки дані норми могли діяти, якби підприємство було ліквідоване.

Також судом не з’ясовано, чи виключено із строку час знаходження підприємства в стані банкрутство (мораторію).

Судами першої та апеляційної інстанції належним чином не досліджено та не надано належної оцінки застосуванню санкцій відносно конкретного порушення та не дано належної оцінки коли виникли порушення, в чому вони полягають.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим постанова господарського суду Харківської області від 01.03.2007 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 підлягає скасуванню, а справа № АС-27/714-06 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 01.03.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 у справі № АС-27/714-06 скасувати.

Направити справу № АС-27/714-06 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

          Г.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко