Decision № 8371573, 28.01.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/4728.01.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"

до           Комунального підприємства "Київпастранс"в особі Служби

енергетичного забезпечення

про           стягнення 86764,34 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача           представник –Полоcенко І.В. (дов.№ 10/106-01 від 26.01.10)                    

Від відповідача           представник –Солодовнік О.С.(дов. №06-5/17 від 04.01.10)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 73002,00 грн., що становить заборгованість за договором підряду № 02-1/04 від 02.04.2009р. та 9254,24 грн. пені, 3212,08 грн. збитків від інфляції, 1296,02 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. порушено провадження у справі № 8/47, розгляд справи призначений на 28.01.2010р.

У судове засідання, призначене на 28.01.2010р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача подав довідку з ЄДРПОУ відповідача, згідно якої Служба енергетичного забезпечення за ознаками особи - без права юридичної особи, головним підприємством якого є Комунальне підприємство «Київпастранс», згідно довідки з ЄДРПОУ Комунального підприємства «Київпастранс», Комунальне підприємство «Київпастранс»- є юридичною особою.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 24 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у даній справи є Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі Служби енергетичного забезпечення.

Представник відповідача не заперечував проти існуючої у відповідача заборгованості перед позивачем.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

02.04.2009р. між Службою енергетичного забезпечення Комунального підприємства «Київпастранс»- «замовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»- «підрядник»був укладений договір підряду № 02-1/04 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «підрядник»зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням «замовника»з використанням своїх матеріалів та матеріалів «замовника», а «замовник»зобов’язався прийняти та оплатити роботи по перекладці кабельної лінії постійного струму по вул. Васильківській, 23А-ТП-818.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що перелік та обсяг робіт, які виконує «підрядник», попередньо визначаються в кошторисі, який є невід’ємною частиною даного договору. Остаточний обсяг робіт визначається на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт. Перелік та кількість матеріалів, які надає «підрядник», визначаються в кошторисі. Решту необхідних матеріалів надає «замовник».

Вартість робіт з даним договором, визначається згідно з договірною ціною та кошторисом складає 73002,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Остаточна договірна ціна визначається за результатами виконаних робіт в акті приймання виконаних підрядних робіт.

Згідно з п.3.1 договору, «замовник»оплачує вартість виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009р. на суму 73 002,00 грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009р. на суму 73002,00 грн., які свідчать про виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином та у встановлений договором строк, за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 73002,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 73002,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 02-1/04 від 02.04.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 9254,24 грн. пені, 3212,08 грн. збитків від інфляції, 1296,02 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати «замовник»сплачує «підряднику»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожен день прострочки (п.8.3 договору).

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 9254,24 грн. пені за період з 14.05.2009р. по 15.12.2009р. При цьому позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 7901,22 грн. за період з 14.05.2009р. по 12.11.2009р. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду № 02-1/04 від 02.04.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1296,02 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3212,08 грн. зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1296,02 грн. за період з 14.05.2009р. по 15.12.2009р. правомірна та підлягає задоволенню, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в сумі 3066,08 грн. за період з 14.05.2009р. по 15.12.2009р. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 73002,00 грн. основного боргу, 1296,02 грн. трьох відсотків річних, 3066,08 грн. збитків від інфляції, 7901,22 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 85265,32 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 24, 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс"в особі Служби енергетичного забезпечення (04050, м.Київ, вул. Дегтярівська, 37; код 33261734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" (01034, м.Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-А; код 25272797) 73002 (сімдесят три тисячі дві) грн. основного боргу, 1296 (одну тисячу двісті дев’яносто шість) грн. 02 грн. трьох відсотків річних, 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн.. 08 коп. збитків від інфляції, 7901 (сім тисяч дев’ятсот одну) грн. 22 коп. пені, 852 (вісімсот п’ятдесят дві) грн. 65 коп. державного мита, 231 (двісті тридцять одну) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 08.02.2010р.