Decision № 8370793, 01.02.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/68401.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Мірошниченко О.П. (довіреність від 11.08.2009р.);

від відповідача: не зявились;

01.02.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвей»(надалі ТОВ «Форвей», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, відповідач) заборгованості в сумі 21192, 07 грн., в тому числі: 12150 грн. заборгованість за поставлені нафтопродукти, 4596, 11 грн. подвійна облікова ставка НБУ від простроченої суми, 4445, 96 грн. 22% річних від суми заборгованості.

Згідно з поданою заявою про зменшення позовних вимог на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 12150 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 16-2/040-34-0808/т від 28.08.2008р. не у повному обсязі виконані зобовязання щодо оплати поставлених нафтопродуктів, у звязку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємця згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 27.01.2010р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.11.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2008р. між ТОВ «Форвей»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 16-2/040-34-0808/т за яким покупець (відповідач у справі) зобовязувався сплачувати та приймати, а продавець (позивач у справі) зобовязувався забезпечувати покупця нафтопродуктами на підставі документів установленого зразка (бланки дозволу на відпуск нафтопродуктів), які належать покупцю і підтверджують право на отримання зазначеної кількості товару, а саме: А-98, А-95, А-92, А-76/А-80 та дизельного палива через автозаправні станції перелік яких наведено в додатку № 1.

Отримання відповідачем товару з приводу оплати якого виник спір у справі підтверджується видатковою накладною № БТ-0002270 від 14.10.2008р. на суму 66200 грн., яка у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Відповідно до положень п. 7.1 договору сторони погодились, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами обовязків за даним договором. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки нафтопродуктів згідно накладної від 14.10.2008р., за вказаним договором суду не представлено, у звязку з чим така підтверджує виконання позивачем договірних зобовязань та поставку продукції в межах укладеного договору.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у звязку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 12 150 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обовязковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови оплати, ціну та порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 3 договору, згідно з п. 3.3 якого у випадку відстрочки платежу, покупець може зробити сплату за товар на протязі 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної; сума всієї заборгованості за отриманий з відстрочкою платежу товар повинна бути повністю сплачена продавцю не пізніше пятого банківського дня з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобовязань щодо оплати нафтопродуктів отриманих згідно видаткової накладної № БТ-0002270 від 14.10.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів після підписання покупцем накладної 21.10.2008р..

У звязку з неотриманням у повному обсязі коштів за відпущені нафтопродукти, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повну сплату боргу (вих. 248 від 25.08.2009р.) у якій вимагав у добровільному порядку перерахувати кошти в сумі 12150 грн.. Доказом направлення вимоги відповідачу є поштовий чек за № 2016 від 26.08.2009р. який в оригіналі залучений до матеріалів справи.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 12 150 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 30.06.2009р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками та в оригіналі залучений до справи. Доказів здійснення розрахунків за відпущені нафтопродукти після підписання вказаного акту звірки відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Довідкою з банку за вих. 56-3-1-00/194 від 26.01.2010р. (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 30.06.2009р. по 22.01.2010р., у звязку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені нафтопродукти складає 12 150 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої визнаються судом обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, вимог ухвали суду не виконано, відзиву на позов, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 121, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в АБ «Діамант»м. Київ, МФО 300937, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей»(юрид. адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса 27-А; адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького 20-Б, п/р 2600511093 в «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335, ідент. код 31839425) 12150 грн. (дванадцять тисяч сто пятдесят гривень) основного боргу, 121, 50 грн. (сто двадцять одну гривню 50 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 08.02.2010