Decision № 8368948, 01.02.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/3101.02.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстал - Сервіс»

Про           стягнення 13470, 94 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Бикова В.Г. –по дов. №6 від 04.01.2010 р.

Від відповідача Коломійченко А.В. –по дов. №б/н від 29.01.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстал - Сервіс»13470, 94 грн. боргу по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009р. порушено провадження у справі №36/31, розгляд справи призначено на 01.02.2010 року.

В судовому засіданні 01.02.2010 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви просить стяг6нути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 12720 грн. 94 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №11 від 02.08.2004 року не сплатив позивачу орендну плату за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року включно у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 12 720 грн. 94 коп.

Представник відповідача відзиву на позов не надав. В судовому засіданні позовні вимоги в сумі 12 720 грн. 94 коп. визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.02.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача та відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

02.08.2004р. між Комунальним підприємством «Галагани»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстал - Сервіс»(далі відповідач) було укладено договір №11 оренди нежитлового приміщення.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації №1206 від 19.07.2004р., ордеру від 02.08.2005р. передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 75/2, загальною площею 51,0 кв.м., для розміщення магазину промислових товарів. Факт отримання відповідачем приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 02.08.2004р.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір діє з 02.08.2004р. до 31.07.2005р.

30 липня 2007 року між орендодавцем та відповідачем була підписана додаткова угода на продовження договору №1 від 02.08.2004р. на оренду нежитлового приміщення за адресою: пр. Перемоги, 75/2.

Відповідно до умов даної угоди орендодавець та відповідач погодили продовжити договір №1 від 02.08.2004р. по 30 липня 2008 року.

Згідно п.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» є повноправним правонаступником майнових прав та зобов’язань в частині квартирної та орендної плати Комунального підприємства пао утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та Комунального підприємства «Галагани».

01.09.2008р. між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі позивач) та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди №1 від 02.08.2004р., відповідно до якої назва орендодавця була змінена на Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря щодо внесення в повному обсязі орендної плати по Договору у період з вересня 2008р. по грудень 2008р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12 720, 94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 10 числа м’ясця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.09.2008р. по 31.12.2009р., що становить 12 720,94грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 12 720,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстал -Сервіс» (м. Київ, пр. Перемоги, 75/2, код ЄДРПОУ 32853977) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(м. Київ, вул.Симиренко,17, код ЄДРПОУ 36037999) 12 720 грн. 94 коп. основного боргу, 127 грн. 20 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяТрофименко Т.Ю.