Decision № 83457648, 22.07.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1242/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс", 62441, Харківська обл., Харківський район, село Циркуни, відділення "КУТУЗІВКА", будинок 32-а; ідент. код 35244815

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідент. код 40075815

про стягнення 1045589,13 грн.

за участю представників:

позивача - Петрофанова К.Р.

відповідача - Гараєва О.С .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" 24.04.2019 р. звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 1854256,44 грн., яка складається з 1715999,98 грн. основного боргу, 138256,46 грн. штрафних санкцій. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № П/НХ-181826/НЮ від 25.10.2018р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2019 року позовну заяву (вх. № 1242/19 від 24.04.2019) ТОВ "Соллі-Плюс" - залишено без руху. Надано позивачеві строк п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. Визначено ТОВ "Соллі-Плюс" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в оригіналі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2019 року прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1242/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.06.2019 на адресу суду позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 14694), в якій позивач повідомляє, що згідно первісних позовних вимог загальна сума заборгованості станом на 24.04.2019 р. становила 1854256,44 грн., проте у подальшому 26.04.2019 р. відповідачем було оплачено на користь позивача частину боргу у розмірі 857999,99 грн., у зв`язку з чим станом на 14.06.2019 р. сума основного боргу становить 857999,99 грн. Разом з тим одночасно позивачем здійснено новий розрахунок штрафних санкцій станом на 14.06.2019 року, згідно з яким: пеня - 110247,07 грн., інфляційні втрати - 59077,25 грн., 3% річних - 18264,82 грн. За таких підстав, позивач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1045589,13 грн. (з яких основний борг - 857999,99 грн., пеня - 110247,07 грн., інфляційні втрати - 59077,25 грн., 3% річних - 18264,82 грн.), а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 15683,84 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача (вх. 14694) про зменшення розміру позовних вимог, продовжено розгляд справи з їх урахуванням та визначено предмет спору і ціну позову з її урахуванням, а саме ціна позову дорівнює 1045589,13 грн.

У підготовчому засіданні 10.07.2019 року було постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 11.08.2019 р.; протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/1242/19 та призначення справу до судового розгляду по суті на "22" липня 2019 р. о 10:30.

На адресу суду представником відповідача 22.07.2019 р. надано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме доказів погашення основної суми бору у розмірі 857999,99 грн. на підставі платіжного доручення №1994705 від 19.07.2019 року, яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2019 р. не заперечує проти факту погашення основної суми боргу після призначення судом справи до розгляду по суті та просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та нарахувань здійснених в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України. Наголошує, що сума основного боргу станом на час звернення з позовом дорівнювала 1715999,98 грн., проте протягом розгляду справи у суді відповідачем було перераховано вказану суму заборгованості на користь позивача в рахунок погашення основного боргу за договором. Таким чином, позивач просить суд, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № П/НХ-181826/НЮ від 25.10.2018р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар, стягнути з відповідача пеню у розмірі 110247,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 59077,25 грн., 3% річних у розмірі 18264,82 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві на позов наголошує, що перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідачем встановлено, що позивач помилково у своїх розрахунках дату 26.04.2019 року враховує двічі, а саме враховує в строк прострочення платежу повної суми заборгованості по договору у розмірі 1715999,98 грн., а також в строк прострочення частини заборгованості, що залишилась починаючи з 26.04.2019 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25 жовтня 2018 року між ТОВ "СОЛЛІ ПЛЮС" (позивач, постачальник) та ПAT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" (відповідач, покупець) було укладено Договорі поставки № П/НХ-181826/НЮ, відповідно до умов якого постачальник на підставі письмової вимоги зобов`язався передати у власність покупця товар, обумовлений сторонами у Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, а саме автомобіль легковий марки Renault, модель Duster 1.6. Life у кількості 3 шт. за ціною 476666,66 грн. без ПДВ за шт. та за загальною ціною 1 715 999, 98 грн. з ПДВ, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Порядок здійснення поставки товару обумовлено сторонами у розділі 5 договору, у п.п. 5.1.1-5.1.2 якого узгоджено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP інкотермс-2010 (61080, м. Харків вул. Південнопроектна, 2а, Виробничий підрозділ "Харківський головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 7 календарних днів з дня отримання письмової вимоги. Необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.

Згідно з п. 3.4. Договору, ціна цього договору становить: 1 715 999,98 грн. (один мільйон сімсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн., дев`яносто вісім коп.), з урахуванням ПДВ: 286 000,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч грн., 00 коп.).

У п. 4.2 договору сторонами узгоджено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору, Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Як зазначає позивач, ним 21 грудня 2018 року на підставі письмової вимоги № НХ/09-338 про поставку товару на виконання умов договору було здійснено передачу товару, а саме колісні транспортні засоби марки Renault, модель Duster 1.6. Life (далі за текстом КТЗ) у кількості 3-х шт., який відповідач прийняв без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 5379 від 21 грудня 2018 року та актами приймання-передачі транспортного засобу до договору поставки № П/НХ-181826/НЮ від 21 грудня 2018 року. Разом із КТЗ позивач надав відповідачу рахунок-фактуру, документи якості, про що є відповідна відмітка у видатковій накладній № 5379 від 21 грудня 2018 року, а 8 січня 2019 року Державною податковою службою України була зареєстрована податкова накладна, що підтверджується відповідною податковою накладною та квитанцією до неї. Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання по Договору узгоджені сторонами у договорі. (т. 1 а.с. 20 - 24, 30-31).

Як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, у останнього станом на 10.01.2019 р. виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором поставки № П/НХ-181826/НЮ від 21 грудня 2018 року товар у розмірі 1 715 999,98 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 1 715 999,98 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за період з 11.01.2019 року по 14.06.2019 (включно), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача (з урахуванням здійсненої відповідачам часткової оплати основного богу) пеню у розмірі 110247,07 грн., 3% річних у розмірі 18264,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 59077,25 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання 21.12.2018 р. від позивача за спірним договором товару за загальну суму 1715999,98 грн. не заперечується відповідачем.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товару, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару (п. 4.2 договору).

Таким чином, сторонами момент виконання зобов`язання в частині оплати за отриманий товар пов`язано з вчиненням постачальником ряду дій (надання рахунку-фактури, документів якості на поставлений товару, реєстрації податкової накладної) та відтермінуванням строку оплати на 10 банківських днів.

Позивачем надані до матеріалів справи докази передачі товару у кількості обумовленій у договорі, разом з рахунком-фактурою, та докази приймання цього товару покупцем без зауважень, а також надано докази реєстрації податкової накладної в Державній податковій службі України. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких підстав, керуючись ч. 1 ст. 530 ЦК України, та враховуючи обумовлені сторонами у договорі умови щодо порядку здійснення оплати за поставлений товар, суд погоджується з твердженнями позивача, що строк належного виконання грошового зобов`язання зі сторони покупця, з урахуванням святкових днів, сплив 10 січня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ТОВ "Соллі-Плюс" за договором поставки № П/НХ-181826/НЮ від 21 грудня 2018 року товар на суму 1 715 999,98 грн. з 11.01.2019 р.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи основний борг відповідачем був погашений наступним чином:

- протягом проведення підготовчого провадження позивачем повідомлено про перерахування відповідачем на користь позивача частини боргу у розмірі 857999,99 грн., у зв`язку з чим в цій частині подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом та розгляд справи було продовжено з її урахуванням, зокрема в сумі основного боргу у розмірі 857999,99 грн.;

- під час проведення судового розгляду справи відповідачем надано до суду платіжне доручення № 1994705 від 19.07.2019 р. про сплату на користь ТОВ "Соллі Плюс" за автомобіль за договором № П/НХ-181826/НЮ у сумі 857999,99 грн. Позивачем не заперечено зарахування вказаних грошових коштів в рахунок погашення основного боргу за спірним договором.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт часткового погашення відповідачем основної заборгованості за спірним договором у розмірі 857999,99 грн., що не спростовано відповідачем, провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основної заборгованості підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача, у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, пені, 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за період прострочення з 11.01.2019 р. по 14.06.2019 р., суд погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем подвійного включення дати 26.04.2019 року при нарахуванні грошових коштів як на всю суму заборгованості, так і на частину заборгованості, яка залишилась непогашеною після часткової оплати.

Разом з тим, судом враховано, що статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Умовами договору поставки № П/НХ-181826/НЮ від 21.12.2018 року, а саме в п. 7.3. сторони дійшли згоди про те, що п. 7.3. Договору, покупець за цим договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені за період прострочення з 11.01.2019 по 14.06.2019 р. визнає неправомірним подвійне нарахування пені на дату 26.04.2019 р., про що заперечує відповідача. Проте суд наголошує, що початком для нарахування штрафних санкцій на суми зменшеної заборгованості є день, наступний за днем часткового виконання домовленості за договором, тобто правомірним періодом нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням поступового зменшення розміру заборгованості, яке відбулось 26.04.2019 р. на суму 857999,99 грн. буде наступний період: на суму боргу 1715999,98 грн. за період з 11.01.2019 р. по 26.04.2019 р. та на суму боргу 857999,99 грн. за період з 26.04.2019 р. по 14.06.2019 р.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат настання строку виконання зобов`язання з урахуванням здійсненої оплати частини боргу, судом визнано, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з посиланням на п. 7.3 договору, пеню за період з 11.01.2019 по 14.06.2019 р. у розмірі 109859,25 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині правові підстави для стягнення пені у розмірі 387,82 грн. у суду відсутні.

Стосовно заявлених до стягнення 59077,25 грн. інфляційних втрат та 18264,82 грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Вказуючи, про нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості станом на 14.06.2019 року, реально позивачем наведено розрахунок та відповідно заявлено до стягнення 3 % річних по 11.06.2019 року, а інфляційні втрати за період з січня по квітень 2019 року включно.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням заявленого позивачем періоду станом на 14.06.2019 р. та встановлених судом помилок під час нарахування (вищевикладених) періоду за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" і "ЛІГА", та встановлено, що за період наявності заборгованості з 11.01.2019р. по 14.06.2019 р. сума 3% річних дорівнює 18405,87 грн., сума інфляційних втрат дорівнює 65083,25 грн.

Таким чином за розрахунками суду сума 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період є більшою, ніж розраховано самим позивачем та заявлено до стягнення . Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1305,38 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при прийнятті рішення позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання до суду не надходило, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 18264,82 грн. та інфляційних втрат у сумі 59077,25 грн., що заявлені позивачем до стягнення та які визнаються обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог, а відтак суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 15678,02 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідент. код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" (62441, Харківська обл., Харківський район, село Циркуни, відділення "КУТУЗІВКА", будинок 32-а; ідент. код 35244815) 109859,26 грн. пені, 59077,25 грн. інфляційних втрат, 18264,82 грн. - 3% річних та 15678,02 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 857 999,99 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 387,82 грн. пені відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "01" серпня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков