Court ruling № 83452521, 05.08.2019, Solomianskyi District Court of Kyiv City

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037,м. Київ, вул. Максима Кривоноса,25; тел.: (044) 249-79-26, факс:249-79-28; e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

Провадження №6-а/760/20/19

в справі №760/19267/17

О К Р Е М А У Х В А Л А

І. Вступна частина

05 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі судді Коробенка С.В. розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України від 16.01.2019, прийнятого на виконання судового рішення від 25.06.2018 в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Луганського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

ІІ. Описова частина

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Луганського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року переглядалося та набрало законної сили 30 жовтня 2018 року.

14.03.2019 позивач у порядку спеціальної процедури, що встановлена статтею 383 КАС України, звернувся із відповідною заявою про постановлення окремої ухвали, якою просив:

1. Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.01.19 №3.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням IІI (третьої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України подати до Солом`янського районного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвали суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що Міністерством оборони України на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25.06.2018 року прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.01.19 №3 без врахування висновків суду, що призвело до помилкового виконання рішення суду першої інстанції.

Жодних заяв та заперечень від відповідачів не надходило.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до положень ч. 5 ст. 383 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Тобто, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно зі ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як було зазначено раніше, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2018 Міністерство оборони України зобов`язано прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Крім того, у згаданому рішенні суду встановлено, що 06 жовтня 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року та Постанови КМ України № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, а також те, що позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони та безпосередньо до самого відповідача - розпорядника бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі №760/19267/17 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, викладене у пункті 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 (затвердженого Міністром оборони України 16.01.2019). У даному рішенні зазначено, що витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, та позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини порушення, які передбачено п. 11 Порядку №975, оскільки висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 06.07.2015 року №1231/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 06 квітня 2016 року №1503, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Разом з тим, Міністерство оборони України не врахувало, що викладені у пункті 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 підстави для відмови у призначенні позивачу одноразового грошового забезпечення вже були спростовані судовим рішенням у справі №760/19267/17, про здійснення контролю виконання яких просить позивач.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у резолютивній частині рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2018 зазначено про обов`язок Міноборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Водночас, зміст оформленого пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 рішення свідчить про те, що Міністерством оборони України не були враховані висновки суду, адже підстави відмови у призначенні такої допомоги вже були визнані судом необґрунтованими.

Таким чином, з огляду на правовий статус Міноборони України як суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд вважає, що оформлене пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 рішення про відмову у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги прийнято всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, адже не враховує викладені у такому судовому акті висновки.

Таким чином, дії Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення щодо відмови у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги без урахування висновків суду суперечать п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як вже було зазначено вище, згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення із постановленням окремої ухвали про визнання протиправним рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 (затвердженого Міністром оборони України 16.01.2019), та зобов`язання Міноборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги та прийняття відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 78, 249, 382, 383 КАС України, суд ухвалив:

1.Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 20 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.2019 №3 (затвердженого Міністром оборони України 16.01.2019).

Зобов`язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ (третьої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

2.Направити окрему ухвалу Міністерству оборони України для вжиття необхідних заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства.

Про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Солом`янський районний суд міста Києва, не пізніше одного місяця після набрання ухвалою законної сили.

3.Ухвала може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складання.

Суддя: